Премію «Народний герой» 2 квітня отримають 10 військових, з них 3 — посмертно

Хто гідний нагороди в цьому році, запитаємо з однієї з організаторок заходу, журналістки Віолети Кіртоки.

Ірина Сампан: Розкажіть про організацію цього заходу. Чим він відрізняється від минулого?

Віолета Кіртока: Це буде вже 22-га церемонія нагородження, а в червні буде два роки, як вона почалося. Цього разу вона відбудеться в Маріуполі.

Завжди церемонія відбувається там, де її пропонують провести волонтери, адже вона абсолютно волонтерська, до сих пір немає навіть фонду, який би збирав гроші на проїзд хоча б цих героїв, які будуть нагороджені чи родичів тих, кого ми нагороджуємо посмертно. Ми намагаємось зараз почати це робити, щоб вони не брали на себе ці витрати.

Ця нагорода по своєму статусу наближається до звання «Героя України»

Ірина Сампан: Ця нагорода є народною, а не державною. Нагадайте, що це за нагорода.

Віолета Кіртока: Вона волонтерська, недержавна, але, як ми бачимо по відношенню, вона має дуже високі оцінки від тих, хто її отримує. Вона по своєму статусу наближається до звання «Героя України».

Ідея виникла з початком війни, коли в 2014 році дуже мало нагороджували, тоді хлопці жалілися, що їх не нагороджують, а їм би хотілося бачити, що країні потрібна їхня робота.

Тоді волонтери по-різному підійшли до цього питання, але київський ювелір Дмитро Щербаков почав робити срібні підвіси, і хлопці їх сприймали як відзнаку та оберіг. Потім, коли його випадково приставили до колодки, виявилося, що це може виглядати як нагорода, як повноцінний орден.

Виглядає вона так: на колодці підвіс у вигляді тризубчика, який на мій погляд, виглядає більш органічно, ніж зірка.

Зробили дві колодки: червоно-чорна — за бойові подвиги, і жовто-блакитна — за суспільні, медикам, волонтерам, журналістам.

Анастасія Багаліка: В нагороджуваній раді виникали колись питання щодо кандидатів, наскільки вони гідні цієї нагороди?

Віолета Кіртока: Звичайно, іноді буває досить складно, ми з’ясовуємо, обговорюємо. Кандидатури викликають іноді жваве обговорення, тобто ми намагаємось обирати героїв саме за подвиг, не беручи до уваги людських рис. Наприклад, чоловік може бити дружину, але витягти побратимів з поля бою ціною власного життя, і значить він герой.

Ірина Сампан: Хто буде цього разу номінантом на цю нагороду?

Віолета Кіртока: Будуть нагороджені 2 лікаря і 10 бійців. Посмертно будуть нагороджені двоє танкістів — Вахрамєєв і Кулягін, які були у складі екіпажу танка Олександра Лавренка, який отримав звання Героя України посмертно.

В цій історії була досить відома фотографія, коли підбили танк, бойовики з нього дістали тіла, фотографували та цинічно відсилали фото родичам.

Буде нагороджений Роман Радівілов, який нещодавно загинув на Світлодарській дузі, рятуючи тих, хто був поряд. Він йшов свідомо на ворога, розуміючи, що в нього за спиною залишаються семеро людей, і він власним життям їх захистив.

Є ще одна людина, ім’я якої ми не розкриваємо. Це боєць 25-го батальйону Київська Русь, який приїде із Латвії. Він воював в 2014-му і 2015-му році добровольцем, приїхав в Україну, тому що він дуже грамотний артилерист. І завдяки йому багато хто вийшов з Дебальцевського котла, тому що він грамотно прикривав. Його згадують по цей день, адже він фаховий спеціаліст. Він пропонував свої послуги Міністерству оборони, готовий служити далі та навчати артилеристів, але поки його не залучили до роботи з нашими військовими.

Зробили дві колодки: червоно-чорна — за бойові подвиги, і жовто-блакитна — за суспільні, медикам, волонтерам, журналістам

Ірина Сампан: Скільки іноземців вже нагородили?

Віолета Кіртока: Їх небагато — декілька грузинів з Грузинського легіону, посмертно нагороджений білорус.

Також розглядаємо варіант, щоб нагородити Марка Пославського з Америки, який загинув під Слов’янськом. Декілька разів ми повертались до його кандидатури, але не знали, чи хтось приїде із родичів, щоб отримати нагороду, тому що вона не передається тихенько, її обов’язково потрібні отримати родичі. Але знайшлися волонтери, які розшукали батьків, і вони згодні приїхати.

Майже кожного разу ми згадуємо Дебальцівські, Іловайські події та Донецький Аеропорт. І зараз приїде до нас Олексій Гуков, він займався прикриттям артилерією Донецького аеропорту восени 2014-го року, коли формувався образ «кіборгів». Він не був в самому аеропорті, але прикривав хлопців, які знаходилися в середині за допомогою артилерії, він був корегувальником.

Цікаво, що на наших церемоніях хлопці інколи перший раз один одного бачать, хоча багато разів чули їхні голоси по рації.

Анастасія Багаліка: Де пройде церемонія нагородження в Маріуполі?

Віолета Кіртока: В Будинку Культури металургів, по місту вже є афіші. Зараз в місті розміщено більше десятка бордів з портретами героїв, які вже отримали нагороду. Завдяки цим пам’яткам, люди запам’ятовують прізвища цих людей, наших героїв.