Про що мріяли герої Небесної сотні?

Про що мріяли Герої Небесної сотні — дізнаємося у менеджера проекту «Відзнаки Героїв» Мар’яна Присяжнюка, мами Героя України Юрія Поправки Ярослави Поправки, співзасновниці Конгресу активістів культури Олени Правило і власниці галереї «Триптих» Мирослави Хартмонд.

Анастасія Багаліка: Про що цей проект?

Мар’ян Присяжнюк: Проект «Відзнаки Героїв» втілюється за співпраці з ГО «Родини Героїв Небесної сотні». Ця організація була заснована у липні 2014 року. Її членами є виключно батьки Героїв Небесної сотні. Така ідея виникла у керівниці проекту пані Ольги Климко після того, як доктор технічного університету в Дрездені, що за сумісництвом є викладачем Львівської політехніки, запровадив премію ім. Ігоря Костенка, який вчився на одному з технічних факультетів університету і став Героєм Небесної сотні. Ідея цього професора полягає у тому, аби ті ідеї, які не встиг реалізувати Ігор Костенко, зокрема, змоги реалізувати інші люди.

Пан Суханик сам визначає, яка робота є більш вартісною і хто отримає за неї грошову винагороду. Таким чином він закликає до конкуренції у вузькопрофільному середовищі.

Анастасія Багаліка: Наскільки я розумію, буде створено різні премії.

Мар’ян Присяжнюк: Так, пані Ольга на підставі цієї ідеї вирішила створити відповідну громадську організацію. Для початку ми почали займатися історіями шістьох наймолодших хлопців. Наймолодшим з них є Назар Войтович 1994 року народження. Зараз у проекті фігурують 6 прізвищ — Войтович, Голоднюк, Гурик, Поправка, Сольчаник і Максимов.

Анастасія Багаліка: Ярославо, якої саме сфери буде стосуватися втілення ідей вашого сина?

Ярослава Поправка: Юра, після закінчення 11 класу, мріяв вступити в академію МВС України. В його плани входили речі, які на той період мене дуже лякали. Він хотів повністю змінити систему МВД. Для вступу в академію нам довелось би давати хабар. Юру це розлютило, він мріяв стати офіцером і боротися проти корупції. Ми його відмовили від вступу, і він вступив у 3 вузи — у КПІ, в університет економіки і права і в лінгвістичний вуз. В майбутньому я бачила його викладачем іноземної мови, але він обрав навчання в КПІ. Після цієї страшної трагедії всі його мрії почали поступово втілюватись в життя і це мене дуже радує.

Тетяна Трощинська: Які його мрії втілились?

Ярослава Поправка: В мене є ще трирічний син. Позавчора нам довелось викликати поліцейських — ми пішли в парк Перемоги і мій син загубився. Я автоматично викликала поліцейських. Вони приїхали дуже швидко і знайшли дитину. Раніше міліція з тобою й не розмовляла, поки ти не даси хабар. Сучасна ж поліція — молоді, ввічливі люди.

Анастасія Багаліка: Мар’яне, як ви уявляєте відзнаку у цій сфері?

Мар’ян Присяжнюк: Ми скликали спеціальну експертну раду, що вирішила запровадити відзнаку за найкращу антикорупційну ініціативу. Крім того, так як Юрій був у першій похідній групі на Донбас, експертна рада пропонує запровадити відзнаку для активістів звільнених територій Донбасу і Криму.

Анастасія Багаліка: Яких сфер стосуються інші відзнаки?

Олена Правило: Вони мають бути співзвучними тим людям, як не так давно пішли від нас. Відзнаки стосуються різних сфер — художньої і екологічної зокрема. Наша організація була створена після Майдану і те, що за зміни було заплачено дуже високу ціну, нам не дозволяє відступати. Хочеться, аби ці відзнаки акцентували увагу не на жертовності Героїв, а на тому, заради чого вони боролися.

Мар’ян Присяжнюк: Роман Гурик, наприклад, хотів бути моряком. Одна з наших ініціатив полягає в тому, аби назвати корабель його іменем. Ми хочемо показати, що люди, які тоді опинилися на Майдані, були там не випадково.

Тетяна Трощинська: Яка роль у цьому проекті відведена галереї «Триптих»?

Мирослава Хартмонд: Галерея «Триптих» є майданчиком для подібних досліджень.