facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

«Прощавай, людино»: чому буде присвячений кінофестиваль Docudays UA-2017?

В кінці березня відбудеться XIV Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA

Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
--:--
--:--
Орієнтовний час читання: 4 хвилин

У студії «Громадського радіо» — голова оргкомітету кінофестивалю документальних фільмів Docudays UA Світлана Смаль і програмний координатор фестивалю Вікторія Лещенко.

Лариса Денисенко: На що сподіватися людям, які прийдуть на фестиваль? Якими будуть ключові події?

Світлана Смаль: Наш фестиваль стартує 24 березня, а закінчується — 31-го. Наші покази і заходи пройдуть на трьох локаціях — це «Будинок кіно», кінотеатр «Київ» і кінотеатр «Кінопанорама». Ми приготували дуже велику і насичену програму. Щороку наша команда обирає головну тему фестивалю. Цьогоріч це тема «4 градуси». В Україні дуже мало говорять про екологічні проблеми і зміну клімату. А це надзвичайно важливо. За прогнозами екологів, до кінця сторіччя середня температура на землі підніметься на 4 градуси. Здавалося б, що таке 4 градуси? Дрібниця. Насправді, якщо це станеться, то рівень Світового океану підніметься на 9 метрів. Це означає, що будуть затоплені величезні території, зокрема південь України.

Еко-активістка Наомі Кляйн у своїй книзі «Змінюється все. Капіталізм проти клімату» озвучила надважливе повідомлення: «…ми можемо використати кризу для стрибка вперед. …Проблема зміни клімату може стати базою для формування потужного масового руху, який матиме чітку позицію щодо того, як захистити людство від несправедливої економічної системи та екологічної загрози».

Для нас це означає, що громадяни повинні об’єднуватися. І кожна людина, яка хоче змінити світ на краще, має почати з себе — любити свою землю, берегти воду, сортувати відходи. Якщо ми почнемо з цього, ми дійсно зможемо змінити світ на краще.

Ірина Сампан: Чому екологічна тема у фокусі фестивалю? Зараз найглобальнішою темою є міжнародний тероризм. Чому ви обрали саме екологію? Адже про екологію можна поговорити і в наступному році.

Світлана Смаль: Коли ми обговорювали тему, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини і член оргкомітету фестивалю Аркадій Бущенко сказав: «Якщо не буде людей на Землі, нам не буде чиї права захищати».

Ірина Сампан: Розкажіть детальніше про програму фестивалю.

Вікторія Лещенко: Цього року ми покажемо понад сотню фільмів. Це як позаконкурсна програма, так і конкурсна програма. Конкурсна програма — це приблизно 30-40 українських та іноземних фільмів. Позаконкурсна програма складається з кількох блоків. Головний фокус цьогорічної позаконкурсної програми — екологія. Програма має назву «4 градуси». Ми намагались добирати фільми, в яких йдеться про проблеми глобального потепління з різних сторін. Наприклад, є прекрасний фільм «Коли два світи зіштовхуються». Це історія, що сталася в Перу. Там відбулось протистояння між урядом і місцевими мешканцями. Уряд провадив політику видобутку більшої кількості нафти і газу. Вони почали вирубувати ліси там, де жили корінні народи. Фактично там розпочалась громадянська війна.

Особисто мені дуже імпонує фільм «Велика рогата змова». Це ціле розслідування американського журналіста про те, як індустрія тваринництва впливає на клімат.

Лариса Денисенко: Українські документалісти приділяють увагу проблемі вирубки карпатських лісів?

Вікторія Лещенко: Коли в нас з’являється тема, ми завжди починаємо шукати український контент на цю тему. Цього року ми не знайшли такого фільму. Зрозуміло, що українські документалісти знімають про війну, економічну кризу, соціальні проблеми. Але цікаво, чому вони не знімають фільми про це, або знімають якось маргінально.

Ірина Сампан: Окрім фільмів, у вас буде фотовиставка #eсooko, присвячена цій темі.

Вікторія Лещенко: Так, це саме український контекст. Це референс до загальновідомого флешмобу #EveryDayClimateChang. Ідея полягає в тому, що різні користувачі Instagram постять фотографії, які свідчать про зміни клімату. Ми запрошуємо всіх українців долучатися до проекту і публікувати фотографії, пов’язані з екологічною ситуацією в Україні, під хештегом #eсooko. Деякі з цих фотографій стануть частиною нашої фотовиставки.

Лариса Денисенко: Я б ще хотіла поговорити про фільм-відкриття. Що це буде?

Вікторія Лещенко: Це буде американський фільм «The Yes Men Are Revolting». «The Yes Men» — це американське об’єднання еко-активістів. Вони відомі тим, що звертають увагу суспільства і влади на кліматичні проблеми, борються з різними корпораціями та влаштовують фейкові прес-конференції від імені поважних компаній чи організацій. Вони дуже професійно проводять перформанси на цю тему. Це фільм 2014 року. Представники цього руху є співрежисерами фільму. На відкритті буде присутній спеціальний гість. Поки що це секрет. Але можу сказати, що це людина з команди «The Yes Men». Цікаво, що спеціальний гість проведе майстер-клас з еко-активізму.

Лариса Денисенко: Чи будуть проводитися якісь професійні дискусії?

Світлана Смаль: Тема буде представлена дуже широко. Це буде розмова про вплив військових конфліктів на навколишнє середовище. Ми будемо говорити про те, скільки насправді коштує вугілля Донбасу, а також про те, як зберегти у великих містах зелені зони. Зараз ми тільки завершили формування правозахисної програми. Про особливих гостей ми можемо розповісти трохи пізніше.

Цьогоріч на фестивалі буде працювати дитяча кімната для дітей від 3 до 12 років. Вона працюватиме з 25 по 30 березня. Тема занять також буде пов’язана з довкіллям.

Ірина Сампан: Тема екології — це те, що часто викликає реакцію: «О, знову нас повчають». Як уникнути насильницького лікбезу?

Світлана Смаль: Дійсно, багато людей вважають, що тема екології — це нудно. На нашому плакаті зображено опудало гепарда. Він пронизаний пластиковими пакетами, заміть кісток в нього — виделки і ножі. Під зображенням знаходиться слоган — «Прощавай, людино». Тобто природа себе відновить, але чи залишиться при цьому людина, невідомо.

Ми запросили дуже багато відомих еко-активісті. Ми продумували правозахисні події таким чином, щоб вони були цікавими. Ми плануємо проводити вранішні зустрічі не тільки з режисерами, а й з відомими правозахисниками та еко-активістами. Також на дискусії, що відбуватимуться після фільмів, ми запрошуватимемо не тільки режисерів, а й екологів, з якими можна буде обговорити проблему, розкриту у фільмі. Серед цих людей немає нудних. Всі вони цікаві, і їм є що сказати.

Вікторія Лещенко: Але кінофестиваль лишається кінофестивалем. І окрім фільмів на екологічну тематику, у нас є дуже багато просто прекрасних фільмів.

Хочу проанонсувати програму DOCU/ХІТИ. Це найпотужніші фестивальні фільмі.

Лариса Денисенко: На цю подію продаватимуться квитки?

Вікторія Лещенко: Так. Це дуже дорогі фільми, і щоб отримати можливість їх показати, нам треба було багато попрацювати. Я з гордістю можу сказати, що у нас буде фільм «Я не твій негр». Це американсько-французький документальний фільм, який ввійшов у шорт-лист премії «Оскар».

Це історія по Джеймсу Болдвіну. Він не зміг дописати свою останню книгу, але цей текст потрапив до рук режисера, і вони зробили просто чарівний фільм. Я всім дуже раджу сходити на нього.

Також в нас буде програма «Майстри». Це програма про знаних документалістів, в рамках якої буде показано останній фільм Михаэля Главоггера. Він також не встиг закінчити свою роботу. Він помер в Африці. Але його подруга Моніка Віллі завершила цей фільм. Вона приїде в Київ і буде представляти його особисто.

Також в нас буде фільм «Процес» про Олега Сєнцова. Нам особливо приємно мати цю прем’єру на Docudays UA.

Поділитися

Може бути цікаво

Звернутися в супермаркеті, відповісти на вулиці українською — це мінімальний обов'язок кожного — Катерина Сергеєва

Звернутися в супермаркеті, відповісти на вулиці українською — це мінімальний обов'язок кожного — Катерина Сергеєва

«Зеленська продає дітей європейцям», а «Джонсон продався демократам»: про що брехала роспропаганда

«Зеленська продає дітей європейцям», а «Джонсон продався демократам»: про що брехала роспропаганда

Мирослава Барчук: Російські інтелектуали досі не визнали, що довели свою країну до концтабору

Мирослава Барчук: Російські інтелектуали досі не визнали, що довели свою країну до концтабору