Обговорюємо з ветераном АТО, головою громадської організації «Новий вогонь» Дмитром Різниченком та співзасновником волонтерського об’єднання «Народний тил» Романом Синіциним.
Михайло Кукін: Майбутнє громадських організацій ми вже не вперше обговорюємо у нашому ефірі. Приблизно місяць тому ми вже зустрічались після достатньо скандального засідання Державної служби у справах ветеранів війни і учасників АТО, на якому ви вдарили одного з представників, за словами молодих ветеранських організацій, так званої ГО. Ця не дуже гарна історія місячної давності — допомогла привернути увагу до проблеми фінансування ветеранських організацій?
Дмитро Різниченко: Я би тут не погодився з тим, що вона була некрасива. Історія була некрасива тільки в тому пункті, що сепаратисти і крадії всього-на-всього отримали в голову. А загалом їх треба було судити, а за законами військового часу, як ворогів, розстріляти. І вороги вони не тому, що крадуть, а тому що ідеологічно стоять на боці ворога.
Михайло Кукін: З огляду на що ви вважаєте їх сепаратистами?
Дмитро Різниченко: З огляду на їх діяльність. У нас багато де крадуть, всіма питаннями не зайнятись. Але вони політичні вороги — організовують путінські флешмоби в Україні, заходи, зрежисовані у Москві. Позавчора ми знову сходили на їхнє засідання — там був один з членів ради, Маркіян Демидов, який принципово відмовився говорити українською. Він зараз літає в Росію — Москву, Іркутськ, весь час за державний кошт.
Михайло Кукін: Ви задоволені тим, що відбулось цього тижня?
Роман Синіцин: А, насправді, нічого не відбулося. Громадська рада проголосувала, щоб кошти виділялися на проектній основі, але для цього треба внести зміни в купу підзаконних актів. І є велика підозра, що ці сепаратистські організації будуть і далі отримувати фінансування.
Градус в інформаційному просторі вже розкачався до такої температури, що вони змушені щось робити, хоча б якось реагувати. Тому що зашкварів, насправді, дуже багато. Це і польоти в Москву, і відверта крадіжка бюджетних коштів. Ми аналізували деякі організації — вони кидають по 30-50 тисяч гривень на якихось підприємців, за організацію заходів, пна яких ніхто не був, про які ніхто не знає. Банальне відмивання грошей.
Олена Терещенко: Коли ми вперше говорили про фінансування громадських організацій, експерти називали різні цифри. Як ви оцінюєте, скільки зараз коштів з бюджету витрачається?
Роман Синіцин: Справа в тому, що поки ніхто не дасть відповіді на це питання. Бо вони фінансуються як з державного бюджету — йдеться про ці 20 мільйонів гривень — так і з місцевих. Наприклад, Кличко минулого року виділив 14 мільйонів. На 80% це старі ветеранські організації, з яких фактично всі є відвертими комуністами.
Михайло Кукін: Але ж багато низових членів можуть і не підозрювати, що керівництво організації веде таку політику?
Роман Синіцин: Вони можуть і не знати, що є членами цих організацій, я підозрюю.
Михайло Кукін: Чого ви зараз вимагаєте? Що таке проектне фінансування?
Дмитро Різниченко: Протягом десятиріч побудована система, за якою є клуб ГО, які зображають громадськість — увійти в цей клуб неможливо. Їм виділяють гроші, вони між собою їх ділять, от на мерседеси Маркіяна Демидова. Ми вимагаємо, щоб фінансування відбувалось відкрито, щоб кожна, не тільки всеукраїнська, організація могла подати проект, захистити його, отримати фінансування.
Олена Терещенко: Завжди коли йдеться про великі гроші, хтось лобіює потрібні законопроекти, ситуації. Як ви вважаєте, хто в уряді, в парламенті буде опиратися вашій ініціативі?
Роман Синіцин: Важко спрогнозувати, хто кому заносить — там такі достатньо серйозні люди. Той самий Палій, якому Діма дав у ніс, колишній керівник Головного управління розвідки, при Кучмі.
Дмитро Різниченко: От зараз ми прийшли з хлопцями на це засідання, продемонстрували, що ось справжні ветерани, от громадськість нагріта, вона дуже зла. Міністр соцполітики Андрій Рева каже, а давайте шукати компроміс. Тобто вже після того, що вже очевидно, що це сепаратисти, крадії, після того як громадськість розлючена, він не збирається їх розганяти, спускати на них прокуратуру. А пропонує шукати компроміс з ними.
Михайло Кукін: Треба розуміти, що більшість цих старих так званих ветеранських організацій — направду ці люди не ветерани?
Дмитро Різниченко: Ні-ні-ні, не ветерани.
Михайло Кукін: Більшість з них за віком не брали участь у жодних бойових діях?
Дмитро Різниченко: Та навіть ті, які номінально брали — тилові кдбшники, замполіти, всяка мерзота, яка добре влаштовується в тилу. Вони фронту не нюхали. Вже у нашій війні така тенденція вимальовується, що уже казати про радянські війни.