Психологиня: Надмірна героїзація заважає бійцям повернутись до мирного життя

Як допомагають бійцям АТО та їх родинам в реабілітаційних центрах? Розповідає заступниця директора Києво-Святошинського центру соціально-психологічної реабілітації Ганна Яценко.

Ілона Довгань: Розкажіть про ваш реабілітаційний центр.

Ганна Яценко: В Україні були створені 5 центрів за ініціативою ООН після чорнобильської катастрофи для ліквідації психологічних та соціальних наслідків. Наш центр був створений останнім. Йому 16 років. Ми працювали на «депресивну територію», 4 зону.

Два роки минуло, як нас передали Державній службі у справах ветеранів та учасників АТО. Фактично всі спеціалісти пройшли навчання в американських та ізраїльських спеціалістів з надання допомоги учасникам АТО.

Ілона Довгань: Яку допомогу ви надаєте учасникам АТО?

Ганна Яценко: У нас у штатному розкладі три ставки психолога. Вони готові надавати психологічну допомогу, але за нею практично не звертаються. Демобілізовані майже нічого про це не знають. Ми фактично до кожної родини, до кожного бійця достукуємося, пояснюємо їм,навіщо потрібна психологічна допомога. Наш основний контингент — дружини. Ми працюємо над тим, щоб людину «заземлити» — зачепити за повсякденні справи. Ми запрошуємо їх на дитячі, сімейні свята, волонтерські заходи, щоб вони працювали разом з сім’єю, щоб при дітях було розказано про батька.

Є досить різні майстер-класи. Більше трьох годин триває майстер-клас з малювання олійними фарбами. Його проводить художниця. Одна дружина учасника АТО дуже не хотіла, щоб він пішов на війну вдруге. Жінка важко захворіла. Тепер вона приїжджає з іншого міста на цей майстер-клас, щоб помалювати. Для учасників АТО та членів їхніх родин це безкоштовно.

Тетяна Трощинська: Чи усім ветеранам потрібна психологічна допомога? 

Ганна Яценко: 80% долають наслідки самостійно без сторонньої допомоги. Тільки 20% потребують допомоги. Ці 20% будуть з’ясовані з часом. Ізраїльські фахівці вчили нас, що те, що відбувається протягом першого року після мобілізації, не є порушенням. Це просто нормальна реакція на стрес. Якщо дружина правильно себе поводить, якщо вона не наливає чоловіку алкогольні напої, не тягне до лікарів, а просто терпляче ставиться до нього, то він самостійно виходить зі стресу.

В нашому суспільстві люди менше готові до звернення до психолога за допомогою, ніж в європейському. Чоловіки менше готові до цього, ніж жінки. Військові менш готові, ніж цивільні.

Ілона Довгань: Бійці приходять до вас. Це, можливо, і якийсь майданчик для спілкування?

Ганна Яценко: 6 грудня, це День ЗСУ, ми збираємо демобілізованих 6-ї хвилі мобілізації. Людина може приходити з родиною. Окремо будуть працювати з дітьми, жінками та чоловіками.

Надмірна героїзація не є терапевтичною. Ця маска унеможливлює повернення до мирного життя. Як герой буде мити посуд і робити уроки з дитиною?

Ілона Довгань: У вас є психологи, юрист, масажист-реабілітолог, соціальні працівники.

Ганна Яценко: Кажуть, що з бійцями має працювати військовий психолог, але ні. У демобілізованих виникають звичайнісінькі цивільні питання.

Ми також працюємо з переселенцями. Приймаємо людей з усієї України.

Ілона Довгань: У вас на сайті написано, що успішно працює група анонімних алкоголіків.

Ганна Яценко: Так. Вони збираються щосереди. Учасників АТО туди ходить не так багато, як би нам хотілося.