Публікуйся або загинь. Наука стала жорстокою сферою, — Максим Стріха

На думку Максима Стріхи, явище плагіату стало поширеним, тому що знизилися вимоги наукової спільноти, і стан справ у галузі залежить насамперед від наукової спільноти.

«Ситуація різна в різних сферах. Ця ситуація не є такою гострою для моїх колег фізиків, на щастя, бо в нас для того, щоб захистити дисертацію, потрібно щось зробити: написати якісь формули, отримати новий результат. Треба отримати якісь експериментальні залежності», — говорить Стріха. Стан справ у природничих науках і медицині Максим Стріха вважає добрим, але зауважує, що в роботах з медицини іноді спостерігається фальсифікація результатів на користь фармацевтичних компаній.

А от у соціо-гуманітарній сфері «зростає відсоток несумлінних», як вважає Максим Стріха, котрий нагадує, що існують непоодинокі випадки написання дисертацій на замовлення. «В усьому світі проблема етики в наукових дослідженнях загострилася. У світі наука стала дуже впливовою та дуже дорогою. Ці кошти виділяють політики, котрі не тямляться на науці, і тому їм треба обгрунтовувати, чому на певні дослідження були використані певні гроші. Тут постає тема вимірювання ефективності науки», — говорить Максим Стріха. На його думку, оздоровити ситуацію може здорове некорумповане середовище експертів.

Максим Стріха: Ми розуміємо, що треба ліквідовувати плагіат, створювати нетерпимість до ситуації, коли люди списують, фальсифікують дані. Але є одна базова річ: зараз в усьому світі проблема етики в наукових дослідженнях дуже погострилася. Насамперед наука  в сучасному світі стала силою дуже впливовою і дуже дорогою.

Сучасні наукові дослідження потребують коштів: складні установки, високі технології. Ці кошти виділяють політики, які, як правило, на науці не тямляться, їм не потрібно обґрунтовувати, чому ті гроші, які вони виділили, були ефективно використані. Наука як ефективність. Зрозуміло, що коли йдеться про прикладні дослідження, можна оперувати економічним ефектом. Але в найкращому варіанті між початком прикладних досліджень і отримання економічного ефекту – кілька років.

Але сьогодні фактично це зводиться до того, скільки дослідник опублікував статей, і по-друге, як ці статті були сприйняті науковою спільнотою. Зрозуміло, що ви можете публікувати статті в якихось липових журналах, які ніхто не читає. На це наче знайшли протиотруту. Є авторитетні міжнародні бази, які мають дуже жорсткі критерії до журналів, які туди вміщені. Отже, якщо ви опублікувалися в такому журналі, це вже певна гарантія, що ваша стаття — певне дослідження. В Україні ми зараз маємо сумарно близько 2 тисяч видань, які називають себе науковими. Але до Web of Science входить кілька десятків. Зараз це число зростає.

Тетяна Трощинська: Що вони для цього роблять?

Максим Стріха: Це редколегія за участю міжнародних фахівців, процес рецензування, регулярність виходу, правило до подачі статей. Менше сотні наших журналів цьому відповідають. Це добре. Бо кілька років тому було трошки більше десятка.

Зараз ми розробили досить чітку і формалізовану систему ухвалення рішень по конкурсах наукових робіт в наших університетах. Є експертиза, формальні критерій, як кількість публікацій. Але ми на науковій раді ухвалили рішення зробити виняток для роботи, яка пов’язана з мистецтвознавством – реставрацією дерев’яних іконостасів в українських Карпатах. Це така сфера, яка будь-якими науковими критеріями не виловлюється.

Якщо ми зупинимось тільки на науково-метричних критеріях, ми ніколи не зможемо підтримати такий проект. І через те ми мусимо розуміти, що з одного боку є критерій, але з іншого — мусить бути і експерта оцінка. І її мусить давати здорове некорумповане середовище. Тут проблема в нас. Бо в якихось сферах неважко знайти. Але в якихось — метастази корупції наукової просунулися так, що може бути проблема з пошуком відповідних експертів.

Ірина Славінська: Недавно вступив в дію закон про наукову і науково-технічну діяльність. Але оскільки ми говоримо про актуальні виклики, що стоять перед світовою наукою, можливо, ми могли би тезово пройтись: який виклик вдалося віддзеркалити в цьому законі?

Максим Стріха: Цей закон дає відповідь на запитання, як зробити українську науку сучасною європейською водночас не руйнуючи тих реальних здобутків, які в нас є, і як при цьому обійтися без зовнішнього менеджменту, який, безумовно, є небезпечний. Закон вводить дуже цікаві новації, як Національну раду з питань розвитку науки і технології, яка змусить звести до купи чиновників і лідерів наукового середовища.

Закон створює Національний фонд досліджень для грантового фінансування всіх видів досліджень і діяльності, пов’язаних з наукою. Закон не знищує академії. І нарешті, закон містить дуже багато речей, які просто полегшуватимуть життя конкретному науковцеві, установі. Звичайно, це буде тоді, коли буде ухвалено ще велику кількість підзаконних актів.