Російська церква злякалась вільної конкуренції, — Андрій Юраш

Сергій Стуканов: Чи можна цей собор назвати таким, де будуть прийматися легітимні для всього православного світу рішення?

Андрій Юраш: Сумніватись у статусі Собору не варто. Це концентрований вияв думки усіх богословських церков. У січні цього року у Швейцарії відбулось зібрання глав усіх 14 православних церков, які підтримали Собор, визначили його порядок денний і надали йому легітимність. Тобто, згода усіх православних церков на проведення Всеправославного собору була отримана.

На даний момент чотири церкви не беруть участь у Соборі.

Наталя Соколенко: Які церкви і з яких причин відмовились від участі?

Андрій Юраш: У кожного були різні приводи — наприклад, Болгарія заявила, що це фінансова проблема, бо вони не можуть сплатити 120 тисяч євро за участь делегації. Грузія відмовилась, зважаючи на одне з положень декларації про ставлення до неправославних церков. Грузинські богослови — одні з найконсервативніших, вважають, що не можна звертатись до будь-яких інших вчень. Сирія відмовилась з політичних причин. І, зрозуміло, що Москва підготувала свою відмову на останні дні перед скликанням.

Наталя Соколенко: Як у Москви звучало формулювання про відмову?

Андрій Юраш: Зважаючи на позицію багатьох церков і потребу вирішення усіх проблем, треба, щоб вся православ’я взяло участь у Соборі. Тобто вони ніби і не проти, але намагаються відтягнути, законсервувати цей Собор і мати інструмент впливу на Константинополь.

Сергій Стуканов: Чи можна в християнському католицькому світі відокремлювати ще «русский мир», чи не суперечить це ідеї самого християнства?

Андрій Юраш: Формально, всі розуміють про що йдеться мова. На мій погляд, у виникненні самої концепції «русского мира» треба бачити реакції патріарха Кирила на реалії в дуже глобальному контектсі. Він побачив, що сучасний світ готовий до діалогічності і взаємопроникності, в рамках якого монополія російського духовного концепту вже стає неможлива.

Всі цивілізації, культури, держави входять у період конкурентного змагання на ринку вільних ідей, в тому числі і релігійних. Російська церква злякалася цієї вільної конкуренції. Тому виникає оця концепція «русского мира» як певне бажання не лише в ідеологічній, але і політичній, площині обгородити певну територію. І Україна теж має опинитись за цим парканом.

Наталя Соколенко: Який порядок денний на Соборі?

Андрій Юраш: Сучасна богословська думка потребує оновлення, співставлення з реаліями. І питання біоетики, і шлюбу, і ставлення до священства, постів, врешті-решт, і календарна реформа — це дуже нагальні питання. В цьому відношенні патріарх Варфоломій є дуже знаковою фігурою. Він приділяє багато уваги збереженню навколишнього середовища.

Друге важливе питання — ставлення до інших церков, їхньої місії та ролі. Православна церква не має знаходитись в ізоляції.

Наталя Соколенко: Як відреагували високопоставлені українські священники московського патріархату на те, що українська громада не буде представлена на такій важливій події?

Андрій Юраш: Думаю, там дуже різні думки. Є і здравомислячі ієрархи, які би прагнули інтеграції. Та є ті, що не лише задоволені тим, що російське православ’я опинилось поза Собором, але і були б раді будь-якою ціною зірвати цей Собор.