Савченко: Боюся, скоро почнемо отримувати з Росії труни з політв’язнями

Народна депутатка Надія Савченко вперше коментує свою скандальну поїздку в Росію, сварку своїх колишніх адвокатів та розповідає про корупційні справи в Міноборони, які намагається розслідувати.

 

Поїздка до Москви

Ірина Сампан: Всіх цікавить, для чого ви їздили до Москви.

Надія Савченко: Я не вважаю, що ця тема є такою скандальною і їй треба приділяти стільки уваги. Увагу треба приділяти меті цієї поїздки. Я поїхала підтримати хлопців — Миколу Карпюка і Станіслава Клиха. І у останньому листі, який прислав Микола з в’язниці, він говорить: «Будуйте Україну — вашу Україну. Вона за вами». Людина про себе говорить у минулому часі. Він не вірить у своє повернення.

Я дуже боюся, коли ми почнемо отримувати труни не тільки з фронту, а і труни політв’язнів з Росії, тоді, напевно, президент, який багато обіцяв і який нічого не зробив, повинен заговорити по-іншому про закінчення цієї війни.

Сама поїздка була викликана почуттями людини. Я не вважаю, що всі мої дії повинні розцінюватися як дії депутата. Сестра збиралася їхати підтримати Миколу. Я нагадала, що на неї ще відкрита кримінальна справа в Росії. Ми вирішили, що поїду я, бо ми не знаємо, закрита справа чи ні. Ясно, що незрозуміло, як могла скластися ситуація, але я прорахувала, шо їм на чорта не треба вдруге такий скандал. Їхали ми спочатку наземним шляхом (я їхала подивитися, чи буде перепускна зона дозволена).

Михайло Кукін: І не вдалося?

Надія Савченко: Не вдалося з чисто законодавчо врегульованих причин Є договір, заключений між Росією і Білоруссю, що є перепускні пункти, де мають право вільно їздити тільки громадяни цих двох країн. Є багато запитань, як я потрапила у «сіру зону», Росію. Люди що, думають, що це як у фантастичних фільмах, — стоїть велика стіна, яку неможна перескочити і обійти? Це смішно.

Кордон жодної держави не охороняється солдатом через метр. Зрозуміло, що є купа дірок. Можна йти збирати гриби в ліс — і опинитися в Білорусі або в Росії. Так, якщо тебе знайдуть на тій території і ти нелегально перетнув кордон, тебе затримають, — тоді йдуть депортації і решта.

Я б проїхала, куди збиралася — в Москву, під суд. Але на дорозі був патруль. Вони подивилися паспорт, сказали, що мені не можна через цей пункт. Але взагалі мені не заборонено в’їзд в Росію. Якщо я поїду через пункти, де мені поставлять відповідний штамп, я можу в’їхати.

Ірина Сампан: Але вас впізнали?

Надія Савченко: В Білорусі, Росії мене не впізнав тільки лінивий. Реакція людей була: «Вы видели, Савченко пошла?!» Їх шарахало, вони шепотіли і не знали, як діяти. В очах був страх. Якщо тут на мене реагують або з радістю, або просто спокійно і байдуже, то там люди реагують зі страхом, при чому —всі. У них, скоріш за все, страх: а як на це реагувати? Щоб дізнатися свою думку, треба ввімкнути телевізор.

Михайло Кукін: Ілля Новіков у нашому ефірі говорив, що він був проти, бо не знав реакції російської влади, тоді б його звинуватили, що вас там знову захопили. Але він сказав, що задоволений, що це відбулося, бо відбулося нормально, а ефект є. Ви відчуваєте це?

Надія Савченко: Я і першого разу нікого не здала, і другого. Якби мене питали, хто і що, я б сказала: «Прилетіла,  взяла таксі і приїхала до своїх побратимів підтримати, як мене свого часу підтримали народні депутати і всі люди». І для мене самий великий ефект — те, що першу половину засідання хлопці не знали, хто є в залі. Коли вже в перерві вдалося підійти, помахати, покричати і поговорити —  все, другу частину засідання їм було про що поговорити, вони штовхали один одного і сміялися. Хай там Стас заговорив, що приїхала для піару, Микола говорив йому інше. Але вже було цікаво спостерігати, що у них жива реакція. Микола написав, що це підтримало.

Михайло Кукін: Ілля каже, важливо, що це привернуло увагу міжнародної спільноти.

Надія Савченко: Це було важливо, бо це нагадало і викликало чергову хвилю. Зараз я поїхала в Англію, говорила з багатьма політиками, надіслала їм інформацію і звіти про наших політв’язнів: скільки їх, як вони утримуються, які були тортури, що в Росії треба не тільки до українців привертати увагу.

Останнє, що відбулося з Ільдаром Дадіним, російьким активістом, який так само виходив і в мою підтримку в одиночні пікети. Я не можу зрозуміти — вони вже закрили людину, засудили. Для чого після цього тортури? Вони знущаються над людиною, і ви можете знайти його відкритий лист з тим, скільки разів на день б’ють, погрожують зґвалтуванням, як вивертають руки і підвішують. І він сказав чесно, що це не тільки з ним. Так з усіма — це нормальна поведінка колонії. Це те, з чим потрібно боротися — з усіма тими концтаборами, які були зі сталінських часів, які мають місце в країнах третього світу, таких, як Росія. Це те, чого в жодному випадку не можна допустити в Україні. Допустити це — і можна вважати себе виродками.

Михайло Кукін: Російські ЗМІ багато писали про якісь зустрічі, які ви встигли провести ще в Москві, що ви там ласували якимось хачапурі. Де тут правда, а де ні?

Надія Савченко: Російські журналісти ведуть себе як погані, дикі і скажені собаки. Вони умудрилися навіть долетіти за мною до Риги, бо там була пересадка назад. Це ж який колосальний бюджет — взяти в останню хвилину квиток на бізнес-клас, приїхати і намагатися спровокувати в Ризі дівчину, яка стояла на перепускному пункті, розказуючи, що я вимагала алкоголь і ще щось, поки я не попросила викликати наряд поліції. Бо я — громадянка України, мене переслідують двоє громадян Росії з відеокамерами. Поки вона не викликала наряд, вони не повернули назад (це був «LifeNews»). Отак себе ведуть російські журналісти.

Насправді, не було зустрічей. Після суду ми поїхали в українське посольство, я поспілкувалася з послом, з консулом. Далі зустрілися з Новіковим, Докою, Мариною, які захищали хлопців, з консулом. Повечеряли. Після чого я поїхала в аеропорт, мене відвіз адвокат Новіков.

Михайло Кукін: Кажуть, що вас запрошували на російські ефіри, Перший канал пропонував вам їхнім коштом поміняти квитки, щоб ви пізніше повернулися, а ви відмовились? Це теж Новіков сказав.  

Надія Савченко: Можливо, з цією пропозицією вони виходили на нього. У мене з собою не було телефона, по якому до мене можна було додзвонитися. З тих, кого я можу дійсно вважати в Росії журналістами, зверталися тільки телеканал «Дощ» і «Радіо Свобода». Всіх решту там важко назвати журналістами.

Ірина Сампан: Як би ви використали цей медіа-майданчик?

Надія Савченко: Я не їхала туди давати купу коментарів, я їхала підтримати хлопців. Говорити потрібно про них, а не про мене. Я не вважала за потрібне в Росії давати якісь коментарі, я подякувала більш порядним журналістам, які працюють там, сказала, що наступного разу знайду можливість з ними поспілкуватися, може, не в Москві, а в Києві. Того дня я хотіла, щоб говорили про хлопців, не про мене.

 

Сварка адвокатів

Михайло Кукін: Давайте подивимось на гучний скандал серед ваших колишніх адвокатів. Коли вони були ще вашими адвокатами, було відчутно, що у них різні позиції, але все ж, інтереси справи переважали. У вас є думка, чому це виникло зараз?

Надія Савченко: На щастя, я не живу в соцмережах. Не читаю всякі скандали, хто кому в борщ плює. Скандал завжди привертає увагу, але зазвичай до якоїсь дурниці. Насправді, ці адвокати працюють над дуже важливими справами українців, які засуджені Росією без вини. І їм би гуртуватися і доводити ці справи до завершення. Привертати увагу до справ, а не до свого скандалу і своїх амбіцій.

Скажу свій коментар вперше і востаннє і не буду більше це коментувати. Мені дивно, що це все знов почалося через півроку після мого виходу з російського полону. Але почалося це ще десь, напевно, в останній рік, коли продовжувалися суди, а я знаходилася у в’язниці. Я звикла працювати в армії в команді. Виконуєте завдання — потім сваріться скільки хочете. З мого боку було стримування їхнього конфлікту. Якби не було хоч однієї складової, діло просто б не зрослося.

Дуже важливими були елементи роботи кожного. Фейгін вибрав такий популістський напрямок захисту. Коля завжди був холодним циніком і завжди правильно розставляв акценти. Ілля виконав титанічний об’єм роботи по процесуальному навантаженню.

Якби залишити тільки позицію Фейгіна і його захист, це б звелося до політики — те, що роблять депутати — тріпаємося язиком і нічого не доводимо. Якби це був тільки Новіков, він би чесно і старанно доводив, що суду в Росії нема, але це могло б не вийти в широкий ефір, бо не було «родзинки» — скандалу і піару.
Дуже прикро, що все це вони перевели у власні амбіції. Ще прикріше, що через півроку вони вирішили винести все це на люди.

Михайло Кукін: Я чекав, що хтось звинуватить когось з адвокатів у співпраці з ФСБ, Медведчуком, але я не думав, що це буде всередині них самих. У нас був Ілля Новіков і є фрагмент цієї бесіди про звинувачення. Він правильно зараз поводиться у скандалі?

Надія Савченко: Не мені давати оцінку, хто і як поводиться. Так, в той час як адвокати вони запитували, що можна розголошувати, що не можна. Хоча мені здається, і без того все тоді було публічно, крім, можливо, адвокатської таємниці стосовно оплати. Я їм не платила. Тому дати дозвіл я то можу, це нічим не порушує моїх прав.

Насправді, я сиділа в ізоляції, я не знаю, які розмови були між ними, коли мене там не було. Стосовно того, що вони будуть говорити, я сказала, що зі свого боку я претензій не буду мати. Я сказала: «Говоріть, що хочете». В світі відбувається так багато дрібних, але важливих і болючих моментів для кожної людини. Ніхто не помічає того, що нам давно пора б було зрозуміти, коли влада після Майдану чудить незрозуміло що, виписати спокійну стратегію, яка змусить владу законно змінити все на користь народу. Ніхто з людей не займається цим, бо всім розпорошують мозок, а ЗМІ зазвичай відволікають від потрібного.

Михайло Кукін: Не намагалися ви об’єднати зусилля з колишніми бранцями, щоб звільнити тих, хто лишається?

Надія Савченко: Об’єднанням бранців займається МЗС. Народні депутати повинні займатися законотворенням країни (хоча це в них погано виходить, і в мене у тому числі). Я ніколи не коментую, не критикую ні Афанасьєва, ні Яценка. Якби я не була політиком, чисто як жінка я б сказала, що я абсолютно невисокої думки про цих чоловіків. Але я політик і це люди багато чого пройшли, побувавши в полоні. Залишимо їхню честь і визнання. Я вважаю, що кожен повинен відчувати обов’язок робити все, щоб визволити наших хлопців, які страждають за Україну. Кожен з нас робить певну роботу. Будем сподіватися, що рано чи пізно буде результат. Стосовно того, чи треба нам кооперувати дії, у нас різні методи роботи. Головне, щоб всі вони були в одну сторону і подіяли.

 

Корупція в Міноборони

Ірина Сампан: На сході війна, але корупція в оборонному відомстві, я так розумію, не зменшилася. Що ви про це знаєте?

Надія Савченко: Про це можна говорити добу. На жаль, коли війна, в армії тільки збільшується корупція. Особливо, в такій державі, як наша. Особливо, при такій владі, яка 25 років, міняючи обличчя приходить, і все те саме лишається. Зараз дуже багато закупівель техніки. Укроборонпром закупляє ще через трьох посередників. Звичайно, ціна ще накручується, товари неякісні.

Коли це форма — терпіти ще можна, але техніка і зброя, яка не їздить і не стріляє — це інші об’єми і гроші. Вся війна за забезпечення Міноборони  у нас відбувається у ВРУ, комітеті, Міноборони для забезпечення ЗСУ. Міноборони то добре забезпечене, ЗСУ погано. Зараз намагаюся знаходити інформацію, бити їх по всіх корупційних схемах, розкривати. Це повинні робити прокурори, слідчі.

Ірина Сампан: Зараз є конкретні приклади?

Надія Савченко: Частина земель повернена. Переглядаються договори, як були заключені, щоб повертати землі.  Ці угоди розриваються і Міноборони забирає назад землю (повинне приймати їх на баланс).

Заблокували неякісну техніку, яку збиралася ставитися на поток — БТР-4. Ми зриваєм всі ці поставки. Зараз намагаємося це відслідковувати і тримати під контролем, щоб розгромити цю корупційну схему Укроборонпрому, на якій сидить Пашинський.  

Михайло Кукін: Мало розірвати контракти, треба ж і покарати когось?

Надія Савченко: Там діло навіть не в покаранні. Гроші на Міноборони і ЗСУ все одно будуть виділені з бюджету наступного року. Зараз треба якомога більше очистити дорогу, щоб вони дійшли до солдата, а не осіли в корупційних схемах. Зараз я намагаюся це зробити. Корупція починається від генерала, депутата, уряду, президента і закінчується останнім солдатом на передовій. На це боляче і гидко дивитися. Треба максимально розчистити цей коридор, щоб люди, які хочуть віддавати життя за Батьківщину, отримали все, щоб вижити, а не померти.

Ірина Сампан: Однодумці в Раді є?

Надія Савченко: Людям або байдуже, або кажуть: «Ти собі підписуєш смертний указ». Або тихо мовчать.