СБУ лише через півроку почала цікавитися полоненим Стасом Асєєвим, - Фірсов про затриманого в «ДНР» блогера

З ним ми також згадаємо історію Стаса і дізнаємося, що відомо на сьогоднішній день про умови його утримання в полоні.

Єгор Фірсов: Стас Асєєв писав для «Радіо Свободи», «Української правди», «Дзеркала тижня» під псевдонімом Васін. Він вже рік знаходиться в полоні «ДНР» в Донецьку. Що можемо зробити ми – друзі, оточення? Можемо привернути до цього увагу. І ця збірка – це намагання якось привернути увагу до проблеми Стаса, про якого ми зараз нічого не знаємо. Єдине джерело інформації – це його мама, яка мешкає в Макіївці. Він знаходиться в тюрмі, яка називається «Ізоляція», що дуже символічно.

Олена Бадюк: Адже це арт-платформа, яка була дуже відомим майданчиком, і зараз цей майданчик функціонує в Києві.

Єгор Фірсов: Саме так, а «майданчик», який знаходиться в Донецьку, функціонує як катівня. Як каже Ігор Козловський, який був викладачем Стаса і також перебував у полоні понад рік, говорить, що «Ізоляція» перетворилася на справжній концтабір. Там полонені працюють вдень, а вночі їх заганяють в тюрму для сну. Ми знаємо, що Стас там, що стан здоров’я його погіршився, в нього з дитинства щось з бронхами, він постійно кашляє, а зараз він в камері, де сирість, без ліків.

І ось ця збірка – це намагання привернути увагу до нього як до полоненого журналіста. Це єдине, що ми можемо зробити. На презентацію цієї збірки прийшло багато журналістів і навіть посол Сполучних Штатів Америки, тобто увага цьому була приділена.  

Він бачив свою місію в тому, щоб писати про те, що відбувається на окупованій території

Олена Бадюк: Які саме публікації увійшли до збірки?

Єгор Фірсов: Якщо коротко – усі актуальні з 2015-го по 2017-ий рік. Я називаю їх чернетки історії. Ми не знаємо стану речей, який там був з 2015-го по 2017-ий рік. Усі журналісти – Денис Казанський, Сергій Гармаш, всі видання звідти виїхали. Там залишався єдиний Стас, він вбачав свою місію бути там. Він розумів, що це небезпечно, ми всі його про це попереджали, але він залишався там. Він бачив свою місію в тому, щоб писати про те, що відбувається на окупованій території.

Олена Бадюк: Як вам особисто стало відомо, що він потрапив у полон?

Єгор Фірсов: Рік тому 4 червня мені зателефонувала його мама і спитала, чи не в мене Стас, чи не в Києві. Я був здивований, адже ми постійно листувалися з ним, а в травні він мені сказав, що захворів і попросив поки припинити листування. Коли його мама почала шукати, я зрозумів, що сталося. Потім нам стало відомо, що він живий, але затриманий.

Олена Бадюк: Як ви вважаєте, чому Стаса не було звільнено у грудні 2017-го року, коли була звільнена велика кількість полонених, і чому він не потрапив у списки на обмін?

Єгор Фірсов: В мене є певні думки з цього приводу, але я не буду їх розповсюджувати, бо це виключно мої думки. Єдине, що скажу, що є багато питань до держави. Наприклад, інший наш університетський друг Денис Каплунов після того, як ми дізналися про зникнення, пішов і написав заяву у поліцію. Після цього МВД передало цю заяву в СБУ. Нібито, це правоохоронні органи, в яких є певний бюджет, певні обов’язки, але декілька місяців тому до Дениса зателефонували і ставили дуже дилетантські питання, і їхня обізнаність була значно меншою, ніж в журналістів у цій справі. Вони в Дениса питали, чи живий Стас, чи мертвий, а де він знаходиться, за якою статтею його обвинувачують, а чи є в нього адвокат, а чи міг би Денис переслати фотокартку Стаса. І це, коли пройшло понад півроку, і цю справу вела СБУ, а її представники майже нічого не знали. Тому може Стас і не потрапив до списку на обмін, бо ніхто там нічим не займався.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.