«Громадське радио»
Екатерина Давиденко: Дати визначення, хто такий «префект», дуже важко. Адже профільного законодавства поки що немає. І чітко сказати, чим вони займатимуться та які будуть результати їхньої роботи, майже неможливо. За українським законодавством, префект буде представником державної гілки влади.
Це особа, які здійснюватиме виконавчу владу на місцях. Ми всі знаємо, що в областях і районах працюють відповідні адміністрації — це ті інституції, які представляють Кабінет Міністрів України, президента й усі центральні органи влади на місцях. Сподіваємося, що в близькому майбутньому вони зникнуть, а замість них з’являться державні службовці, які будуть представляти виконавчу владу на місцях.
Основна їх функція — наглядати за органами місцевого самоврядування. Зараз цього не здійснює ніхто. Також вони будуть брати участь у координуванні діяльності органів виконавчої влади.
Алексей Бурлаков: Так все же наблюдательная функція или исполнительная?
Екатерина Давиденко: Вони будуть у структурі виконавчої влади та здійснюватимуть координаційну діяльність між усіма органами. І у випадку, якщо буде воєнний або надзвичайний стан, екологічне чи стихійне лихо, вони стануть містком між органами місцевого самоврядування та управліннями виконавчої влади.
Алексей Бурлаков: Какая разница между префектами, главами администраций и военных администраций?
Екатерина Давиденко: Якщо говорити про військово-цивільну адміністрацію, то вона взагалі зараз за межами нашого законодавства. Бо в нас у країні немає закону, який б регулював діяльність таких адміністрацій. Але на сході України вони є, бо це викликано ситуацією — конфліктними територіями. І це просто вимога часу, що там потрібно було ввести якусь адміністрацію.
Тож поясню різницю між головою райдержадміністрації та префектом. Є різні очільники, які працюють, як органи підвійного підпорядкування, тому що очільник адміністрації є службовою особою, що представляє державну гілку влади. А в районних держадміністраціях навіть немає виконавчої влади.
Виникає питання: для чого взагалі місцеве самоврядування? Адже його мета зробити так, щоб більшість ваших конституційних прав здійснювалася на найближчому до вас рівні. І це правильно, бо навіщо постійно звертатися до столиці з проханням розв’язати якусь місцеву проблему, коли можна поставити тут держслужбовця, який матиме змогу це вирішити самостійно.
Наприклад, ваша сільська рада ухвалила якісь рішення. Вона буде зобов’язана передати їх на розгляд префекту. Він же визначає, це рішення буде законним чи ні?
Наталья Соколенко: Как будут отбирать префектов и по каким критериям?
Екатерина Давиденко: Вони проходитимуть певний конкурсний відбір. Наприклад, у Франції — це кар’єрна професія. Вони не призначають когось з вулиці, а пропонують тим, хто вже працював у Міністерстві внутрішніх справ, спробувати себе на новій посаді — субпрефекта, тобто це молодший рівень префектів.
Наталья Соколенко: Министерство внутренних дел во Франции сильно отличается от нашего. Это не обязательно полиция. А для того чтобы стать префектом, есть определенные ограничения? Какие нужно было исполнять функции в МВД?
Екатерина Давиденко: У Франції одна з головних функцій префектів — це дотримання громадського порядку, контролю за діяльністю різних органів влади. Вони мають більше правоохоронний характер. В Україні до тих функцій, що ми вже казали, ще можуть додати: забезпечувати виконання державних програм та виконувати інші функції, прописані законом.
І це проблема. Бо ми не знаємо, як може змінитися влада, і розширити повноваження префекта буде дуже легко. А це знову — одні держслужбовці робитимуть все, інші — нічого.
Алексей Бурлаков: Как вы оцениваете реальность создания электронного правительства Украины?
Екатерина Давиденко: Дуже позитивно. Це те, чого Україна чекала дуже довго. Наскільки я знаю, уже в 13 містах України діє такий проект електронного самоврядування, і вони успішні. Старт є, але електронне самоврядування неможливо буде втілити за кілька місяців. Це довгий процес, та ми на правильному шляху.