«Громадське радіо»
Гостя ефіру — Оксана Форостина, головна редакторка видавництва «Yakaboo Publishing»
Сергій Стуканов: Попри те, що ви народилися у Львові, ви говорили російською?
Оксана Форостина: Років до 19 я говорила з важким російським акцентом. Я закінчила російську школу. До першого курсу університету моє середовище було практично повністю російськомовне. Але мій тато був україномовним, він з Дніпропетровщини, ворожості до української мови у моїй родині не було.
У той час була така тенденція, що саме у львівському університеті намагалися дати місця студентам зі Східної України та Криму.
Сергій Стуканов: Коли людина робить перехід, вона щось відкриває у собі чи відмовляється від чогось?
Оксана Форостина: У моєму випадку і випадку багатьох моїх друзів це етичний вибір. Я звернула увагу, що у дорогих ресторанах менше шансів отримати меню українською.
Питання мови — це розмова про владу і статус, тому ці дискусії такі болючі.
Ілона Довгань: Лаєтеся ви українською?
Оксана Форостина: Я спокійна людина, але я починаю думати російською, коли хочу комусь «нахамить». Моя внутрішня «хабалка» залишилася російськомовною.
Сергій Стуканов: Що сьогодні мотивує переходити з російської на українську дорослих людей?
Оксана Форостина: Я думаю, що в абсолютній більшості випадків це середовище, яке до того спонукає. Українська мова потроху виходить з гетто, виходить на вулиці.
Ілона Довгань: Що треба робити, щоб люди більше говорили українською?
Оксана Форостина: Важливо, щоб українською мовою говорили еліти, бо в Україні мовою влади та грошей є російська мова.
Перехід на українську для багатьох людей є свідомою відмовою від привілеїв. Зараз змінюється ситуація, тому що збільшується емпатія у суспільстві.
Сергій Стуканов: Якою для вас є рідна мова?
Оксана Форостина: Мені не подобається цей термін «рідна мова». Він заідеологізований. У ньому є приреченість. Цей термін не враховує історичний контекст.