У студії Громадського радіо журналіст, доброволець «Правого сектора» Олексій Бик, та офіцер у відставці, В’ячеслав Купрієнко. Говоримо про фестиваль «Пісні, народжені в АТО»:
«Сама ідея фестивалю народилася на Дніпропетровщині, у місті Дніпро, і взагалі натхненником ідей був Володя Кочубей – це наш хороший друг, радіожурналіст. Ідея полягала в тому, щоб зробити фестиваль, що наповнений піснями, котрі писали люди, які пройшли війну, або зараз перебувають на війні в окопах, або причетні якось до цього – волонтери, чи інші люди, які тим чи іншим чином з цим пов’язані. Минулого року нас зібрали всіх у Дніпрі, це був перший великий концерт, фестиваль, який вилився в диск з піснями, які презентували минулого року тут, в Києві, в Жовтневому палаці. Цього року цей фестиваль відбувається вже вдруге, є друге коло переможців, і незабаром ми презентуємо диск за два роки, там буде близько 70-ти пісень», – сказав Олексій Бик.
В’ячеслав Купрієнко розповів про терапевтичний ефект від пісень про війну:
«Буває, що мені кажуть: давай тільки без війни, без сопель, люди втомились, у нас матері загиблих. Я кажу: хай вона поплаче, слізьми змиє той біль свій, їй легше стане, потім щось веселе, і це обов’язково треба. А якщо закривати очі: давайте ми їм будемо тільки «ля-ля-ля» співати, вони цю фальш відчують. Ці пісні потрібні, в певних дозах – не так, щоб валити одне і те ж. Ці пісні щирі, вони про біль. Вона ще раз переживе ту втрату сина чи ще когось, і це і є терапія», – сказав В’ячеслав Купрієнко.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.