Справу за зберігання зброї проти музиканта-переселенця поновили через 3 роки

Музикант стверджує, що справу сфабриковано прихильниками сепаратистів з середовища луганських правоохоронців.

У студії «Громадського радіо» — музикант і переселенець Василь Лютий і його адвокат Віталій Коломієць.

Анастасія Багаліка: Розкажіть передісторію того, що відбувається.

Василь Лютий: 21 квітня 2014 року під час Всеукраїнського мітингу в місті Рубіжному Луганської області на людей з проукраїнськими поглядами напала велика кількість людей з проросійськими поглядами. Під час бійки на мене напали люди, які можуть вважатися колабораціоністами. Тому що на той час сепаратистів ніяких там не було. Ці люди заявляли про перехід до Росії, а це колабораціонізм. У справі виникли 2 ножі, які не є бойовою зброєю, але їх описали таким чином, що нібито вони схожі. В мене їх вилучили. Але не було проведено ніякої експертизи. Мені ніхто не представив документ про експертне рішення з цього приводу.

Хочу сказати, що будь-який такий ніж можна купити або в мисливському магазині або в магазині сувенірів. Я їх носив на всяк випадок. Там вже не було української влади і всі, хто мали проукраїнські погляди, знаходилися під загрозою.

Анастасія Багаліка: Що це за ножі?

Василь Лютий: Вони не мають за собою жодного криміналу.

Анастасія Багаліка: Це ваші ножі чи вам їх підклали?

Василь Лютий: Ніхто їх не підкладав. Я їх брав з собою для самозахисту. По-перше, я їх не застосував. По-друге, вони не підпадають під ту статтю, яку мені інкримінують.

Віталій Коломієць: З прифронтового міста приїжджає слідчий з прокурором у справі за статтею № 263 (холодна зброя). Це було 3-4 дні назад. Це як мінімум смішно. В Рубіжному кілотонни боєприпасів. Слідчому немає чим зайнятися і він їде в Київ у справі ножів? Для мене, як для громадянина, незрозуміло, на що і чому витрачаються гроші. Для мене, як для юриста, тут все очевидно. Ніякого незаконного поводження з холодною або вогнепальною зброєю бути не може, оскільки немає закону, який визначає, що ж таке ця зброя. Немає закону, який визначає дозвільний характер обігу такої зброї. Немає закону, який забороняє обіг якихось одиниць зброї за певною класифікацією. Враховуючи, що цього немає, я повідомив слідчого про те, що будь-які його дії процесуального примусу будуть нами розцінюватися за статтею 372 (Завідомо незаконне притягнення до кримінальної відповідальності).

Григорий Пырлик: Я связывался с пресс-секретарем Луганской полиции Татьяной Погукай. Она отказалась давать комментарий под запись, но на словах пересказала, что следователи приезжали, чтобы вручить сообщение о подозрении. По словам Татьяны Погукай, с Василием они не установили контакт, то есть не застали его на месте, и теперь снова собираются объявлять его в розыск. То есть вы не встречались в Киеве с полицией?

Василь Лютий: Я не був на цій зустрічі. По-перше, в мене було погане самопочуття. По-друге, слідчий змінив адресу вручення, хоча йому було запропоновано зустрітися у Подільському районному відділі, де я зареєстрований. Я там вже знімався один раз з всеукраїнського розшуку. Тоді я прийшов самочинно, всі документи оформив правильно і ми в присутності двох офіцерів відіслали їх в Рубіжне.

Чому слідчий з прокурором змінили адресу на Головне слідче управління, мені незрозуміло. Мені зрозуміло тільки одне: мені ця адреса абсолютно невідома, і я мав всі підстави перестерігатися.

Григорій Пирлік: А чому вам не повідомили про підозру за місцем вашої реєстрації?

Василь Лютий: Ми ж запропонували їм це місце. Я не розумію, чому поліція Рубіжного цього не захотіла робити. Їм вигідніше вручати повідомлення про підозру там, де я відчуваю небезпеку. Тому що я розумію, що це за приміщення. Крім того, слідчий сказав що приїде один, а приїхав не один.

Віталій Коломієць: Це якась замовна справа безпосередньо проти Василя Лютого. Василь говорив мені про те, що в Рубіжному є люди, які тримають на нього зуб через те, що він давав інформацію про колаборантів, в тому числі з оточення правоохоронних органів. Я не розглядаю інші варіанти, тому що 263 — це мертва стаття.

Анастасія Багаліка: Ви пов’язуєте цю справу з інфільтрованими у правоохоронні органи прибічниками сепаратистів? Чому?

Василь Лютий: Це прибічники колабораціоністів, тому що там не було жодної людини, яка б виступала за автономію Донбасу. Вони виступали за від’єднання Донбасу від України і приєднання його до Росії. Це 110, 111, 112 статті Кримінального кодексу України. І я не розумію, чому ці люди досі не за гратами. Моя співпраця з Головним слідчим управлінням СБУ була доведена. Туди була передана дуже цікава інформація щодо 8 осіб з 24, які підіймали бучу в районі міст Рубіжне, Сєвєродонецьк і Кремінна. Нині на судах цих людей визнають як таких, що були за Україну. Вони хочуть вийти сухими з води, а я знаю чітку інформацію про цих осіб, тому заважаю їм.

Григорій Пирлік: Що було у вашій справі з 21 квітня 2014 року до цього моменту?

Василь Лютий: Слідчі телефонували багато разів. Вони навіть погрожували членам моєї колишньої родини. Тобто дзвонили моїй колишній дружині і навіть притягували її до кримінальної відповідальності за ненадання свідчень. Хоча я завжди давав оцінку тому, що я не збираюсь приїжджати у Рубіжне і просто так дарувати колабораціоністам показовий суд над патріотом Василем Лютим.

Анастасія Багаліка: Як ви плануєте поводитися надалі?

Віталій Коломієць: Навіть якби ця стаття не була мертвою, у справі стільки процесуальних помилок, що для клопотання про повернення обвинувального акту все дуже просто зробити.

Ми підготували клопотання про закриття кримінальної справи за відсутністю складу злочину об’єкту 263 статті, бо немає закону, який встановлює дозвільний характер обігу зброї. Очевидно, нам треба забрати те майно, яке незаконно знаходиться у слідчих. Тобто ножі.