Такої звітності, якою влада хоче обтяжити українські ГО, нема ніде в Європі, — правозахисники

Допомагають розібратися в ситуації Олександр Павліченко, голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини, та Зорян Кісь, менеджер з адвокації Freedom House Ukraine.

Cергій Cтуканов: Вчора президент під час звернення до парламенту зазначив, що ВРУ має скасувати електронне декларування для активістів. У березні цього року ініціатива декларування була підтримана президентом, але він визнав, що це була помилка, а помилки потрібно виправляти, відзначив Порошенко і звернувся з такою ініціативою до парламенту України. Проте громадські активісти говорять про те, що наступ на громадянські свободи триває і він відчутний. З чим це пов’язано?

Олександр Павліченко: Я думаю, ми сьогодні будемо говорити більше про два законопроекти, які в фокусі уваги громадських активістів. Мова йде про законопроекти №6674 і №6675, які передбачають додаткові опції для окремих груп громадських організацій. Перш за все, йдеться про ті, які мають річний дохід від донорів в розмірі, який на сьогодні визначається більше, ніж півмільйона гривень. Мотивується тим, що це підхід до прозорості діяльності громадських організацій, а під цим прагнуть перевірити корупційну складову, чи немає відмивання грошей, ухилення від податків. Цей складний підхід фактично є тим бар’єром, який вже був встановлений в сусідніх державах: у нас є досвід Туркменістану, Казахстану, Росії, де фактично зупинилася діяльність за гранти, підтримку міжнародних донорських інституцій. На сьогодні це практично неможливо, оскільки всі, хто долучається до реалізації таких програм, за статусом прирівнюється до іноземних агентів.

Це і є найбільша небезпека. Це фільтр, через який не всі організації зможуть пройти і втратять в ефективності роботи, в партнерах і донорах. Через це обмеження може бути, по-перше, ослаблений громадський сектор, по-друге, це такий сигнал, що громадськість, яка змогла підтримати кампанію більшої відкритості державної влади через електронне декларування, буде поставлена ​​тією ж владою «на місце». Вона розумітиме: що більше буде проявляти такі дії по відношенню влади, то більше буде повертатися бумеранг, а влада буде впливати на неї такими фіскальними способами.

ГО вже подають дуже багато звітів до державних органів, а цими законопроектами, про які ми говоримо, ці звіти планують зробити ще й публічними

Cергій Cтуканов: Виходить, стосовно електронного декларування для активістів влада йде на поступки, але посилює тиск щодо податкової звітності для громадських організацій. Вчора платформа Правозахисний порядок денний звернула увагу на ці два законопроекти, відзначають, що звітність для громадських організацій відповідно до законопроектів буде більш жорсткою, ніж для бізнесу. Чому така увага до громадських організацій?

Зорян Кісь: Адміністрація президента виходить, начебто, з позиції, що зараз ніякої звітності для ГО нема, тому треба запровадити її для більшої прозорості. Але ГО вже подають дуже багато звітів до державних органів, а цими законопроектами, про які ми говоримо, ці звіти планують зробити ще й публічними. І Адміністрація президента робить вигляд, що вони не розуміють різниці між публічним декларуванням (яке публічне і обов’язкове для державних службовців, оскільки вони мають доступ до бюджетних коштів і приймають безпосередні рішення про розподіл цих ресурсів) і звітністю до державних органів, яка є обов’язковою у всіх країнах.

Адміністрація президента  часто посилається на досвід США чи європейських країн, де справді існує звітність для ГО. Але навіть у цих країнах звітність не є публічною, ця звітність до державних органів.

Дивно, що ті, хто пропонує законопроекти, навіть не приховують причину, чому вони взагалі з’явилися. Ми чуємо слова: депутати ображені, сильно принижені електронним декларуванням. Звичайно, що більше майна вдалося задекларувати, то більше люди почувають себе приниженими.

Електронне декларування для антикорупційних активістів — це пряма помста. І єдиний спосіб цю помсту пом’якшити — це прийняти такі драконівські законопроекти для всього громадянського суспільства. І це дуже хороший бонус, бо дозволяє владі безпосередньо контролювати громадянське суспільство і позбавляти статусу неприбутковості ті організації, які чимось не сподобалися.

Це дуже небезпечно, бо ми ніколи не знаємо, в чиїх руках через кілька років опиняться такі інструменти впливу

Cергій Cтуканов: Яким чином громадські організації підзвітні в європейських країнах?

Олександр Павліченко: Наша організація була в мережі європейських організацій. Такого детального декларування в європейських країнах, які є нашими сусідами, нема. На сьогоднішній день громадські організації оприлюднюють звіти, кожна з них має щорічні звіти в публічному просторі. І це є критерієм відкритості організацій: з вказівкою всіх донорських коштів, які були використані впродовж року, як вони були використані, результати, досягнення. Так само публікуються інформаційні змістовні звіти. Тому дорікати сьогодні непрозорості діяльності громадського сектору не можна.

Коли ми говоримо про декларування з боку державних службовців, йдеться про використання державних коштів: фактично ми контролюємо, як використовуються кошти держави і чи нема там зловживань. У даному випадку не йдеться про державні кошти, йдеться про кошти добровільних пожертвувачів, тих, хто пропонує грантову підтримку або реалізацію якихось програм. У даному випадку є певний сумнів, чому механізм, який є антикорупційним, застосовується фактично з метою контролю антикорупційної складової до неурядового сектору.

Cергій Cтуканов: Коли з АП лунають аргументи на користь цих законопроектів, подекуди йдеться про те, що  громадські організації мають податкові пільги. Яка з цим ситуація насправді?

Зорян Кісь: Дуже важко говорити про якісь податкові пільги у той час, як ГО в Україні виконують дуже багато функцій, які мала би виконувати держава. Вони дбають про ВПО, про ув’язнених, знедолених, про права людини. Якщо би я був на місці державних чиновників, мабуть, совість не дозволила мені б говорити про те, що ГО отримують від держави якісь пільги.

Так, ГО в Україні не платять податок на прибуток з тієї простої причини, що прибутку в них нема і не може бути. Це фундаментальна річ і філософія ГО. Вони не генерують прибуток, відповідно, не платять податків. Те саме з іншими неприбутковими організаціями: профспілки, релігійні організації.  

Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.