«Громадське радіо»
Історикині Валентина Курилів та Людмила Гриневич розповідають про спеціальні програми для українських вчителів про те, як навчати школярів про Голодомор.
Андрій Куликов: Що за захід ви організовуєте в Києві?
Людмила Гриневич: Це Всеукраїнський методичний семінар «Нова українська школа» з проблематики Голодомору та геноцидів. Ми збираємо вчителів з усіх регіонів України. Захід проводиться за підтримки міносвіти та Українського інституту національної пам’яті. Семінар плануємо на 9-10 вересня, пані Валя даватиме майстер-клас по тому, як викладати тему Голодомору.
Андрій Куликов: Наскільки підручник, написаний в Канаді, може застосовуватись в Україні?
Валентина Курилів: Підхід і методика навчання підійде Україні. Є люди, які розуміють, що потрібно реформувати освіту. Все має робитись заради учнів, які мають робити власні висновки. Мета — виробити критичне мислення в дитини. Щоб ця дитина могла вирішувати складні питання в демократичному світі. В Канаді прийнято вчити дітей так, щоб діти не зубрили факти, а вміли їх вирішувати.
Андрій Куликов: Наскільки ви враховуєте особливості регіонів України? Чи тут одна методологія?
Валентина Курилів: Канада теж дуже різна. Коли ми вчимо дітей вирішувати конфлікти, то ми враховуємо і розбіжності.
Людмила Гриневич: Але є і магістральні теми, які повинні викладатись. Наприклад, те, що голод — брутальне порушення права на життя. І уряди, що так чинять — злочинні, а ті, хто в цьому допомагає — співучасники. Немає жодної політичної цілі, яка б виправдовувала такі дії. Це така директивна вказівка для наших вчителів.
Олексій Бурлаков: Чи не будуть вчителі тепер концентруватись лише на цій темі?
Валентина Курилів: В Канаді теж розуміють, що все викладати ми не зможемо. Вчитель має концентруватись на головних темах. Але основне — навчати дітей про права людей. В нас є 12 курсів, де можна викладати про Голодомор. Це і в предметах про політику, громадянське суспільство.
Андрій Куликов: Але ж цей злочин ставлять під сумнів. І не навмисно, а тому, що не знають. Чи є в Україні потуга, щоб цю інформацію донести?
Людмила Гриневич: У нас буде 50 вчителів. Будемо також робити відео, розповсюджувати його. Основне завдання — донести меседж.
Андрій Куликов: В деяких регіонах України після Голодомору не залишилось корінного населення. Наскільки Голодомор був скерований на винищення української нації та заміну етнічного населення на деяких територіях?
Людмила Гриневич: В 1920 році Україна була окупована радянською владою. Тоді українці чубились, не знали, за кого вони. Червону армію підтримувало мало людей. Але територія — важлива, тут вугілля, хліб. Але територія не була лояльною. Тому голод — зручна зброя для нищення частини населення.
Валентина Курилів: Сталін не хотів винищити всіх українців, їх було забагато, а йому треба було робочу силу. Треба було налякати. Я сама приїжджала сюди за Союзу, я бачила переляканих родичів, які зі мною боялись зустрічатись. Я бачила наслідки Голодомору і терору взагалі. Я виросла в Монреалі, де були східняки, що пережели Голодомор, терор. Вони відрізнялись від інших українців, які цього не пережили.
Олексій Бурлаков: Вчителі на вашому семінарі мають різний бекграунд. Як можна перевчити тих, в кого є упередження?
Валентина Курилів: Я змушую вчителів працювати як учні. Тоді ми обговорюємо і вони самі приходять до висновків. Можна переконати, залежить від того, наскільки відкритим є вчитель. Якщо вони побачать, що це є позитивно для них і для дитини, то все вийде.
Людмила Гриневич: Ми розраховуємо на людей, котрі мають відкритий розум, а не тих, хто має міфологізовану свідомість, хто не здатний порівняти джерела інформації. Нова концепція української школи дає вчителю свободу. Ми можемо його примусити, але чи буде це мати вигоди в довгостроковій перспективі? Тому ми шукаємо партнерів в школах.
Наша організація, до речі, існує на кошти Костя Темертея, чиї предки — з Донбасу. І ми поважаємо людей, що опинились на тимчасово окупованих територіях, ми одна родини. І за допомогою нашої тематики будемо формувати повагу до людського життя, будемо вчити тому, що вбивство підприємництва — теж злочин. Так ми будемо формувати клас людей, котрі будуть прагнути успіху.