Громадське радіо
Громадське радіо записало інтерв’ю з Іриною Ждановою, керівницею Фонду «Відкрита політика». Говоримо про вступну кампанію 2017.
Тетяна Трощинська: Чим вступна кампанія 2017 відрізняється від попередніх років?
Ірина Жданова: З нормативно-правової точки зору стало більш спрощено багато речей і стосовно Донбасу, і Криму. Наприклад, було дозволено використовувати сертифікати минулого року ЗНО, комбінувати: якщо низький бал сертифіката ЗНО, можна було в освітніх центрах «Донбас-Україна», «Крим-Україна» скористатися правом перездати, здати іспити в освітньому центрі, і таким чином підвищити вступний бал. Другий плюс був у тому, що всі прізвища абітурієнтів Донбасу і Криму – шифруються. Окрім того було розширено перелік освітніх центрів «Крим-Україна», їх раніше було 12, тепер 35, і державна квота була збільшена: якщо минулого року це було біля 1000 місць, то цього року – 2600 місць для кримчан. Тобто позитивні зміни є, але одночасно є така дуже неприємна історія, що система ЄДЕБО, через яку потрібно реєструватися абітурієнтам в режимі онлайн – вона не працює. Був забій дуже великий, який пов’язаний, в тому числі, і з вірусом «Petya», яким було вражено дуже багато державних ресурсів, і оцей збій в системі ЄДЕБО – чи не найбільший виклик цієї вступної кампанії. Але було прийнято рішення, буквально в останню хвилину, 14 липня, що можна і паперові здавати варіанти. Але ця проблема менше торкнулася тих, хто проживає на тимчасово окупованих територіях, тому що для них ця система працює тільки в тому випадку, якщо вони ідуть за звичайною процедурою, тобто через ЗНО. Я хочу нагадати, що з минулого року існує спрощена процедура вступу у вищі навчальні заклади України школярів, абітурієнтів, які проживають на неконтрольованих, окупованих тимчасово територіях і «сірій зоні». Тобто ця процедура не для кожної внутрішньо переміщеної особи. Це тільки там, де фактично немає української школи, української освіти, і діти вчаться у дуже важких умовах. Тому для них є така спрощена процедура вступу через освітній центр, куди вони приїжджають, беруть з собою всі ці документи, які є, жодних папірців, які видані в так званих «ЛДНР» або окупованому Криму України не визнає. Вони беруть з собою свідотство про народження, тому що за цей час вже з’явилося багато тих, хто не має українського паспорта. Вони приїжджають з батьками і обирають освітній центр, в який хочуть поступати. Це і Донецька, Луганська область, місто Вінниця, Дніпро, Запоріжжя. Вони обирають один освітній центр, приїжджають зі всіма документами, заповнюють освітню декларацію, і тут же, протягом трьох днів здають ДПА з української мови, історії України, і один вступний іспит. Ніяких ЗНО їм не потрібно здавати, можна не мати українського атестату, тому що вони цей атестат отримають за спрощеною процедурою після того, як це складуть. Після того, як вони здають ці три іспити – звертаються в Міграційну службу, щоб отримати паспорт. Якщо це кримчани, в них часто українського свідоцтва немає, тому що РФ заставила їх примусово здати, і видала папірці. Вони звертаються в суд, щоб їм поновили українське свідотство, і протягом трьох місяців мають отримати пасторт, ідентифікаційний код, і стають студентами.
Тетяна Трощинська: На них поширюють всі ті самі права, які є в інших абітурієнтів?
Ірина Жданова: Звичайно. Єдине що, для того, щоб поступити у будь-який ВНЗ, їм потрібно було б задати ЗНО. Протягом року вам потрібно дистанційно прикріпитися до будь-якої школи, яка здійснює дистанційне навчання. Їх перелік є на сайті Міністерства освіти, але краще звернутися на гарячу лінію, на сайті «Доступна освіта» є телефони, або зателефонувати в управління освіти Донецької, Луганської, Херсонської, Запорізької, Миколаївської області, там де родині було б зручно раз на рік, в кінці року приїжджати на підсумкове річне оцінювання. Якщо дитина прикріпилася, і дистанційно навчається, вкінці року, якщо це одинадцятикласники, вони приїжджають, здають підсумкове оцінювання, і мають зареєструватися на ЗНО, і здають ЗНО. Є друга процедура, коли в силу різних причин ці школярі дистанційно не навчаються в українській школі. Але тут теж Україна пішла на важливі кроки. Якщо ви не встигли прикріпитися на дистанційну освіту і не здавали ЗНО – ніякої проблеми в цьому нема. Приїжджаєте в липні, в серпні, обраєте освітній центр і той заклад, в який хочете вступити. Географія університетів дуже велика.
Тетяна Трощинська: Яка специфіка для кримчан і для мешканців окупованого Донбасу?
Ірина Жданова: У кримчан якраз вчора був дедлайн, коли вони могли подати документи на бюджет. У них трохи раніше закінчувався дедлайн, тому що для них є квота, і спочатку іде конкурс в рамках квоти, а потім вже в загальний конкурс іде.
Тетяна Трощинська: Чи можемо говорити про спад інтересу до українських навчальних закладів?
Ірина Жданова: У Донецькій і Луганській області такого спаду точно немає, тому що вже дуже багато з них зрозуміли, що ті папірці, які їм видають, не визнають навіть в РФ. Це, так зване, кріпосне право, яке існує в «ЛДНР», тому що вони цю молодь закріпляють за конкретним регіоном. Коли за три роки вони це вже зрозуміли, кількість тих, хто прикріпляється дистанційно в українські школи – зростає. Тільки в Луганській області в 1,5 разів зросла кількість школярів з неконтрольованих територій, які прикріпились на дистанційне навчання в українських школах. Ця динаміка зростання більша серед не випускних класів, а серед інших класів. Дуже багато батьків стали розуміти про ту освіту, яка є там, і в них є попит на українську освіту. Цього року більше 3000 навчалися дистанційно в школах на контрольованих територіях. Що стосується Криму, там, по-перше, політика Російської Федерації трохи інша, тому що вони дають дуже багато квот саме для вступу в російські університети, не ті, які знаходяться в окупованому Криму, і, відповідно, вони отримують легітимні документи. Але крім цього інформаційного бар’єру існує бар’єр освітній, тому що менше 5% вивчає українську мову в Криму. І для них саме формулювання: здати ДПА з української мови та історії України – уже відлякує. Тому ми виступили з пропозицією, спільно з Департаментом вищої освіти про те, щоб внести зміни в Закон про вищу освіту і відкрити підготовчі відділення для кримчан. На ці підготовці відділення – так званий нульовий курс, де можна вступати без української мови та історії України. На нульовому курсі отримують держзамовлення: гуртожитки, соціальну стипендію. Вони є студентами нульового курсу. Вони в інтенсиві вивчають українську мову, історію України, літературу, географію, правознавство, тобто цілий блок. Потім, на наступний рік, вони через освітній центр вступають на перший курс тільки після успішної здачі цих українських предметів. Цю ініціативу Степан Кубів підтримав і дав доручення, Міністерство освіти розробило такий законопроект, але, на жаль, Міністерство фінансів і Міністерство економіки поки повернуло його на доопрацювання. Чи встигнемо ми цього року запустити? А в ситуації з Кримом кожен рік – це мінус, тому що ми кожен рік втрачаємо.
Тетяна Трощинська: Наскільки освітні проекти для абітурієнтів виконують свою роль, наскільки є до них інтерес, і що пропонується для абітурієнтів в цих освітніх проектах?
Ця молодь боїться реєструватися і залишати електронні сліди
Ірина Жданова: Освітні проекти для школярів і абітурієнтів все більше стають востребуваними, в минулому році ми запустили спільно з «UNICEF» платформу «Доступна освіта». На цій платформі є не тільки всі покрокові інструкції, гаряча лінія і багато матеріалів правового, юридичного консультування щодо отримання освітніх документів, а там є окрема опція заняття, де розміщені відеоуроки з української мови та історії України, української літератури, які є не просто безкоштовними, а які не потребують реєстрації. Зараз є багато цікавих освітніх проектів, які спрямовані на розвиток дистанційного навчання. Але, по-перше, всі вони потребують реєстрації, а треба розуміти, що ця молодь боїться реєструватися і залишати електронні сліди, це по-перше, а по-друге, у нас ці уроки записані вчителями-практиками згідно шкільної програми для того, щоб вони здали ДПА і ЗНО, вони не спрямовані на загальне розширення знань. Мені здається, що це дуже важливо, щоб Міністерство освіти і обласний інститут післядипломної освіти зробили таку єдину базу, де зібрали б всі відеоуроки, де не просто вільний доступ, а й без реєстрації.
Тетяна Трощинська: Які ще інформаційні потреби є в цільової аудиторії – у батьків та абітурієнтів, які, можливо, з тих чи інших причин ще теж не до кінця забезпечені?
Ірина Жданова: Було б добре, щоб на електронних носіях, на флешках, роздавали на КПВВ оці записані онлайн-уроки. От йде бабуся, вона знає, що у неї онук у шостому класі – ось тобі флешка, поклади її десь тихенько. Там і глушиться, і інтернет не стабільний, а для онлайн-освіти потрібен потужний інтернет. Можливо той проект з 4G, який оголошено, потрібно впроваджувати в Донецькій і Луганській і Херсонській області, перш за все.