У Німеччині на місцевих виборах голосують з 16 років, — Паращенко
Українські викладачі відвідали Німеччину, щоб дізнатися про залучення дітей та юнацтва до суспільного життя в країні
Доктор наук з державного управління, голова організації «Агенція розвитку освітньої політики» Людмила Паращенко говорить про молодіжну партисипацію в Україні та Німеччині.
Ілона Довгань: Що таке партисипація?
Людмила Паращенко: Це з латини «залучення», «участь». Ми розуміємо молодіжну партисипацію як активну участь дітей і молоді у суспільному житті. Це активна громадянська позиція. Її формування є основною метою великого проекту з громадянської освіти «Ми можемо більше», який наша агенція реалізує спільно з німецькими партнерами — DRA. Це вже третій рік такого міжнародного партнерства. В Україні в 9 регіонах проводили семінари для лідерів громадських організацій, для освітян щодо форм залучення дітей і молоді до активного громадянського життя і до формування громадської позиції. Було також реалізовано багато різних ініціатив самими дітьми. Пройшов конкурс на кращий партисипативний проект цього року. В Києві відбувся перший дитячо-юнацький форум «М18: Молодші за 18».
Ілона Довгань: Що можуть змінити менші 18? Чи прислухаються дорослі до думки дітей?
Людмила Паращенко: Діти насправді можуть більше, ніж дорослі. Історія це засвідчує. Сьогодення це показує. За рівнем відповідальності діти не поступаються дорослим. У дорослих не вистачає довіри їх почути. Більшою мірою молодших за 18 сприймають як дітей, як учнів, а не як громадян.
Ілона Довгань: Як сприймають дітей в Німеччині, куди ви нещодавно їздили з групою освітян?
Людмила Паращенко: В Україні та Німеччині відрізняються форми роботи з молоддю. Ми успадкували великою мірою освітню систему від колишньої великої імперії. Дітей часом виводять на декоративну роль для того, щоб підкріпити чи змінити рішення дорослих. Це озвучення прагнень і бажань дорослих.
У Німеччині діти показують, що вони можуть отримати право на те, якою буде школа, в який колір пофарбувати стіни в класі. Може бути складена карта небезпечних місць для дітей у мікрорайоні. За цими місцями буде створена спеціальна комісія для розслідування, чому діти вважають, що ці місця небезпечні. Або буде виділений особливий бюджет на реалізацію дитячих ініціатив.
Суть у довірі до рішень, які приймають діти. Також відсутні бюрократичні процедури для отримання коштів на реалізацію дитячих ініціатив. У Німеччині є налагоджений діалог з політиками, депутатами місцевої ради. Дорослі звітують дітям як майбутнім виборцям про те, як враховують їхні інтереси в своїх політичних програмах і реальних діях.
Тетяна Трощинська: З якого віку, за досвідом Німеччини, починається дитяча партисипація? Як це технологічно відбувається?
Людмила Паращенко: Це починається з народження. В дитячому садочку діти вчаться сортувати сміття і отримувати за це певні кошти. В школі організований молодіжний парламент. Проходять вибори «М18» — це голосування за реальних кандидатів до місцевої влади чи Євросоюзу. Діти аналізують обіцянки, програми політиків. Ми в рамках проекту з DRA запозичили цю ідею. Минулого року в Україні вперше відбулися дитячі місцеві вибори. У жовтні, за тиждень до реальних виборів, ми провели велику імітацію у трьох містах — Києві, Запоріжжі, Ірпені. На спеціально створені виборчі дільниці могли прийти всі діти, які хотіли проголосувати. В Києві мером міста діти обрали Віталія Кличка. На другому місці опинився Дарт Вейдер.
Кандидати на посаду міського голови дуже погано виконали свою домашню роботу. З 29 чи 27 кандидатів на цю посаду реальні виборчі програми мали 5. Ще троє мали лише рекламні слогани. Діти були цим здивовані. Програма Дарта Вейдера була складена грамотно, доступно і зрозуміло. У всіх проаналізованих програмах питанням дітей «М18» не було приділено уваги. Були загальні фрази.
За рік ми провели форум за результатами виборів «М18». На нього запросили Віталія Кличка і депутатів Київради.
У Німеччині багато земель прийняли рішення про зниження віку для голосування на місцевому рівні до 16 років.
Одним із завдань проекту «М18» є політична просвіта. Ми не можемо не обирати в умовах демократії. Ми несемо відповідальність за той вибір, який зробили.