Фото: Громадське радіо
Гість Громадського радіо — співзасновник та директор Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова Геннадій Друзенко.
Дмитро Тузов: Нещодавно у вас був «дитячий десант» в міста і містечка Донбасу. Що робили лікарі-добровольці?
Геннадій Друзенко: Ми відкрили для себе новий формат діяльності, який назвали «десантами». Збирається багато лікарів певного фаху (ці три «десанти» були педіатричними), виїжджають на короткий строк і обстежують людей. «Десант» вийшов дуже потрібний. Він викликав велику зворотну реакцію. За три поїздки педіатри, яких було близько 10, обстежили більше 1000 дітей. На весь Попаснянський район, на 50 тисяч людей, два педіатри. Дітей тисяч 10 точно знайдеться. Найбільша проблема — не вистачає кадрів.
Останній раз, на минулому тижні, на Схід їздили не тільки 10 педіатрів. Також була група з трьох дерматологів, які поїхали до Сєвєродонецька. Там було обладнання, але ніхто не вмів на ньому працювати. Фахівці не тільки обстежували, знайшли кілька онкологічних захворювань, але й вчили місцевих лікарів користуватися обладнанням.
Дмитро Тузов: В України вистачить добровольців, щоб виконувати свої місії?
Геннадій Друзенко: Існує величезна несправедливість. Військові лікарі отримують близько 10 тисяч гривень за повного забезпечення. Це і форма, і харч, і проживання.
В лікарні, де є бригади посилення медичної служби ЗСУ, працюють місцеві лікарі, які отримують в п’ять разів менше і мають самі харчуватися, проживати, робити платежі, але снаряди також літають. Давайте робити так, щоб лікарі там мали пільги, доплати. Мають бути матеріальні стимули.
У Попасній все більше дітей ходять до школи в вишиванках. Це та надія, за яку варто воювати.
Київ був під окупацією нацистів 800 днів, ми вже перейшли за тисячу. Медсестра, яка провела в попаснянській лікарні минулий липень, розповідала, що діти знають по звуку, чи варто ховатися. Це стало звичайним фотом життя. Це неправильно.
Наступний «десант» буде після травневих свят в Станиці Луганській.