Фото: Громадське радіо
Гостя ефіру – дослідниця модернізму з Центру міської історії Євгенія Губкіна.
Анастасія Багаліка: Сьогодні відбулася лекція «Соціалістичний модернізм: між паломниками та декомунізаторами». Я так розумію, що ви у своїй лекції намагалися знайти золоту середину.
Євгенія Губкіна: Я намагалася продемонструвати весь спектр проблем збереження та боротьби за збереження архітектури модернізму, передусім в Україні, і продемонструвати протиріччя: з одного боку, український модернізм стає все більш популярним, особливо в Західній Європі, Америці, з іншого боку, він зараз знищується. Цьому, напевно, можна знайти якісь причини. Це таке протиріччя, яке наштовхує нас на ширші думки стосовно того, що нам робити з цією спадщиною, як її захистити.
Анастасія Багаліка: Чому українцям часто не подобаються будинки в стилі модернізм, яких в містах України залишилося багато, вони вважають їх радянським спадком, грубою, некрасивою, сірою архітектурою?
Євгенія Губкіна: Це для мене зовсім не факт, тому що я сумніваюся, що українцям саме це не подобається. Я знайома з дослідженням литовської архітекторки і теоретикині модернізму, яка пояснює, що така досить маніпулятивна версія про те, що литовцям теж не подобається радянський модернізм, зазвичай з’являється серед медійних кампаній девелоперів і великого бізнесу, який хоче знищити цю спадщину і збудувати щось інше. Я б тоді хотіла подивитися якісь соціологічні дослідження, опитування, щоб бути впевненою, що воно не подобається. З тих партисипативних проектів, у яких я брала участь або члени чи членкині моєї команди, я жодного разу не бачила агресивної позиції щодо модернізму, в якому люди самі живуть, яким користуються. Це буває у Фейсбуці, під час якогось флуду, я не впевнена, що це дійсно так.
Рішення про зміну чи реконструкцію не приймають ні наші друзі, ні скептики, які не люблять сірий радянський модернізм, рішення приймають бізнес і представники влади.
Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.