Фото: Громадське радіо
Гість ефіру — політолог Іван Лозовий.
Дмитро Тузов: Ми з Дмитром Снєгирьовим говорили про те, що формат Волкер — Сурков міг би бути доповнений представником України, щоб ніхто в Україні не нервував, що за нашою спиною можуть прийматися якісь не зовсім зрозумілі нам рішення. Як ви вважаєте, це реалістичний сценарій?
Іван Лозовий: На мою думку, ні, тому що спілкування Волкера і Суркова — це нагода для американців отримати безпосередньо інформацію, не приймати рішення. Я вважаю, що не дуже потрібно втручатися в цей процес. Що це нам дасть?
Дмитро Тузов: Будуть зняті закиди, що долю України вирішують ззовні.
Іван Лозовий: Ці закиди я сприймаю переважно як або нерозуміння міжнародної політики, або навіть дезінформацію з Росії. Це не має великого значення. На мою думку, велике значення має те, що Україна відстоює свою позицію і публічно, і приватно. Це має вирішальне значення.
Я вважаю, що Мінські угоди — це якір навколо нашої шиї. Дай Боже, щоб ми не пішли разом із цими угодами на дно
Дмитро Тузов: Як це відбувається зараз?
Іван Лозовий: Відразу хочу сказати стосовно Мінських угод. Це дуже дивний формат, який Україна обрала свідомо. Поїхали якісь люди, колишній президент Леонід Кучма, який зараз не займає жодну державну посаду. Він їде на переговори, де вирішується доля України. Проблема з Мінськими угодами в тому, що вони передбачають, наприклад, проведення виборів без виведення військ, там не передбачено жодної хронології виконання умов Мінських угод.
Дмитро Тузов: Але Україна на це не піде. Яким чином можна проводити вибори, не контролюючи територію?
Іван Лозовий: Безумовно, але Україна вже погодилася на документ, де не передбачена умова, що спочатку Україна повинна відновити контроль, а тоді відбуваються вибори. Це вже досягнення, якого, на мою думку, добився Віктор Медведчук — кум Володимира Путіна, надзвичайно антиукраїнськи налаштований політик. Я вважаю, що Мінські угоди — це якір навколо нашої шиї. Дай Боже, щоб ми не пішли разом із цими угодами на дно.
Дмитро Тузов: Яку еволюція Мінських угод ви бачите? Яким чином змінювати ситуацію в наступному році?
Іван Лозовий: Це вибухівка сповільненої дії. Вона спрацює. Росія ніколи не піде на жодні напівсерйозні виконання жодних умов Мінських угод, якщо вона не виграє при цьому. Росію задовольняє заморожений конфлікт на ще 100 років, бо це перепона для вступу України в НАТО, сильний удар проти України, можливість впливати на внутрішню політику України через такі речі, як проведення торгів. Наша держава підписалася під умовами, у яких ми можемо тільки програти. Я не бачу позитивного розв’язання конфлікту згідно з Мінськими угодами.
Для нас головне — наша позиція. Ось, що мене турбує! Я тут бачу проблеми. Ми почали виконувати Мінські угоди, наприклад, приймати закон про особливий статус. А що з російського боку?
Я би готувався до того, коли європейці ще більше будуть намагатися послабити санкції проти Росії. Тоді сказати: якщо ви це зробите, ми повністю виходимо з Мінських угод. Це було б нормальне відстоювання нашої позиції.
Дмитро Тузов: Зустрічі Волкера з Сурковим якісно змінюють ситуацію?
Іван Лозовий: Альтернатива знаходиться на передку. Якщо ми побудуємо серйозну армію, коли Росія при величезному кровопролиттю не матиме можливості дійти до Києва навіть за два роки, то це наш головний аргумент у цій війні з Росією.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.