Українці готові самі облаштовувати свої міста

Ірина Озимок, менеджер програми «Місцевий економічний розвиток», Ірина Яковчук й Анастасія Пономарьова, кураторки проекту «Маріуполь Players», розказують про бажання людей покращувати територію свого міста.

Михайло Кукін: Розкажіть про свою діяльність.

Ірина Озимок: Наша програма «Місцевий економічний розвиток» фонду Western NIS підтримує багато проектів, один з яких — школа урбаністики «CANactions», яка розпочала свою роботу ще минулого року. На цьому тижні ми запустили уже другий набір проектів.

У нас з’явилась ідея малих урбаністичних грантів — «DREAMactions» або «Активуй свою мрію», який допомагає, зокрема молодим активістам, впроваджувати трансформаційні проекти.

Олена Терещенко: Що таке трансформаційні проекти?

Ірина Озимок: Це проекти, які змінюють Україну.

Ми побачили певну тенденцію: після Майдану, в Україні з’явилося дуже багато відповідальних громадян, які готові самостійно втілювати якісь проекти, але дуже часто їм не вистачає однодумців і фінансових ресурсів.

Ми не хочемо, щоб усе рухалося лише шляхом проголосованого закону у Верховній Раді. Люди самостійно можуть сприяти змінам, беручи на себе відповідальність і реалізовуючи свій проект.

Коли ми оголосили перший набір, то отримали проекти, спрямовані на вирішення таких проблем, як створення велосипедних доріжок, прибирання сміття після собак, створення публічних просторів, проекти мобільності людей з інвалідністю. Це важливі проблеми у суспільстві.

Олена Терещенко: А що таке ринок урбаністики?

Ірина Озимок: В Україні є поняття архітектора, і в містах є департамент архітектури. Урбаністика — це трохи ширше. Це переосмислення міста, щоб воно було зручнішим для різної категорії людей.

В різних країнах це вже розвинуто як наука, а в Україні це лише встановлюється.

Михайло Кукін: Оскільки ви оголошуєте вже другий конкурс, це свідчить про те, що перший був вдалим?

Ірина Озимок: Ми недооцінили інтерес людей. Ми виділили 25 тисяч доларів з метою реалізувати 5 проектів. У нас було 260 заявок, це приблизно 40 заявок на одне місце.

Оскільки бюджети були трошки меншими, учасники шукали ще додаткове фінансування. Загалом, нам вдалося реалізувати 7 проектів.

Михайло Кукін: «Маріуполь Players» один з реалізованих вами проектів. Що він собою представляє?

Анастасія Пономарьова: Ми подавались на конкурс малих грантів з ідеєю провести експеримент, який ми назвали «Маріупольські гравці». Він був покликаний проявити активних людей міста, які хочуть реалізовувати своє право на місто і які готові щось для цього робити. Також ми цікавились механізмами, які існують між активістами і владою на шляху до створення комфортного міста.

Створивши команду з активних містян, ми трансформували одну із занедбаних територій міста. Це були руїни дитячого садка в одному з проблемних районів міста, у Слобідці. Таким чином, ми продемонстрували, що зміни у місті реальні.

Михайло Кукін: Що саме ви зробили, як трансформували цю територію?

Ірина Яковчук: Коли ми прийшли на локацію покинутого дитячого садка на Слобідці, це були руїни, повністю засипані сміттям. Разом з активістами ми прибрали цю територію і вивезли 20 КамАЗів сміття. Ці машини нам надала міська влада.

На цій території ми зробили 100-метрову сцену, яка не обмежує людей у тому, які активності там проводити.

Михайло Кукін: Це вже працює? Що ви там проводили?

Ірина Яковчук: 28 червня в День Конституції України ми відкрили цей простір, реалізувавши своє право на місто. Прийшли навіть люди, які раніше на Слобідці не бували, бо це вважається криміногенним районом. Ми всі разом слухали там бенд, танцювали, дивились виставку, спілкувались.

З самого початку локація планувалась як тимчасова, літня. Найактивніші з наших хлопців і дівчат створили проект «Music Friday Слободка» і кожну п’ятницю проводили там живі концерти інструментальної музики просто неба.

Михайло Кукін: Як взяти участь у другому конкурсі?

Ірина Озимок: Найпростіше — це завітати на наш сайт «DREAMactions». Там є вся детальна інформація. Треба подати заявку. Це обов’язково мають бути креативні проекти, зі співфінансуванням, щоб проект не закінчувався тоді, коли закінчуються гроші.