«Громадське радіо»
Анастасія Багаліка: Зараз з парламенту не надходять ніякі вагомі звістки: приймаються закони, які були недоприйняті у грудні. Чому це робиться саме зараз?
Максим Яковлєв: Чому робиться так, і завжди так, тому що потрібно чимось «пригрозити». Пам’ятаєте, як приймалася перша Конституція. Тоді пригрозили, що питання буде виноситися на референдум і всі почали ворушитися і щось робити.
Все робиться так: під тиском, під страхом. Не в нормальному порядку, де документи, безвізовий режим або вся нормативно-правова база приймається нормально, спокійно, з обговоренням. А коли потрібно шантажувати когось або тиснути у спосіб позбавлення місця в парламенті і тільки тоді люди починають працювати — це мене дуже занепокоїло.
Це показує незрілість України, нажаль, як держави з усім своїм апаратом.
Лариса Денисенко: Крім того, під час сьогоднішнього ставлення на голосування законопроектів, пов’язаних з безвізовим режимом, говорилося про те, що давайте обійдемося без дискусій і почнемо голосування. Вчора у «Громадській хвилі» ми говорили з Тарасом Качкою і він представляв позицію того, що уряд потрібно змінювати на уряд технократів. Тобто потрібно відсторонитися від політичного впливу.
Оксана Сироїд говорила про те, що ані західні партнери, ані сили парламенті не готові відправити уряд Яценюка у відставку, хоча підписи вже збираються. Що за цим стоїть? Через що можуть непокоїтися західні партнери, уряд?
Максим Яковлєв: Є прошарок українського населення, які згадують Білорусь, як приклад стабільності. Цей термін настільки затертий, який в українському суспільстві означає щось погане, тому що «стабільність» за визначенням — це фіксація в просторі і часі. Мені здається, що західним партнерам саме такого роду «стабільність» в Україні не потрібна. Вони хочуть бачити просування реформ.
Ми бачимо, що в багатьох сферах реформи провалюються. Захід в першу чергу підтримує нас фінансово — це важливо, бо без фінансових вливань з-за кордону Україна довго не протягне. Ідея уряду технократів, які є політично незаангажованими, мені здається, цікава і західним партнерам.
Механізми, які не змінюються і витворюються як за попереднього режиму, так і за цього показують, що не формується усталена демократія західного зразка.
Анастасія Багаліка: Я так розумію, що всі «гострі» речі в парламенті заплановані на пообідню перерву?
Максим Яковлєв: Для українського контексту дуже класне російське слово «не впервой». Ми навчились, як нація, протестувати і чинити таким чином тиск.
Може, це не найкращий демократичний механізм, але волевиявлення дуже важливе, особливо у тій державі, де дуже багато людей сумнівається, що їхній голос буде почутий.
Лариса Денисенко: Чи можемо ми сьогодні очікувати якоїсь радикальної зміни?
Максим Яковлєв: Можлива заміна міністрів або відставка повного складу міністрів.
Лариса Денисенко: Вчора Віталій Касько подав рапорт, який, як на мене, видався надзвичайно політичним. Як буде реагувати Генеральна прокуратура, парламент і які наступні кроки можна очікувати від Віталія Каська?
Максим Яковлєв: Було дуже багато показників, що реформа в прокуратурі провалилася. Наприклад, біля 80% старих кадрів лишилися на службі в прокуратурі. Це дуже багато. Це показує абсолютну відсутність реформування. І я до цього думав, яким чином можна підняти довкола галас. Тут з’являється рапорт Віталія Каська.
Це може бути і професійний відчай, тому що Віталій відповідав за міжнародні зв’язки, а його не пускали закордон у відрядження на наради.
Щодо реакції прокуратури — ми чули і бачили. Вони вважають, що це зроблено, щоб справу «діамантових прокурорів» завалити і щоб пропіаритися. Але якщо побачити, як функціонує прокуратура, то відповідні громадські симпатії на боці не прокуратури. На мою думку, це той орган, який потрібно грунтовно реформувати і я сподіваюся, що це дасть поштовх до обговорення.
Анастасія Багаліка: Чи має вчорашня відставка Каська відношення до того, що сьогодні відбувається довкола Уряду?
Максим Яковлєв: Є поняття, коли одна подія налаштовує публічність на певний лад, а за нею йде інша подія і вона тоді має сильніший ефект. Тому такий зв’язок у просторі і часі, безумовно, спостерігається.
Прокуратура — це структура, яка сама себе відтворює. З рапорту Каська було відчутно, що це вже безвихідь. Але зміни потрібні кардинальні.
Анастасія Багаліка: Останнім часом обговорювалися можливі прізвища, які можуть стати заміною пану Яценюку. Серед цих прізвищ був і пан Абрамавічус, і Наталія Яресько, і ще ряд прізвищ, які не пов’язані з чинним Урядом і реформами. Яке з названих прізвищ є найбільш реалістичним?
Максим Яковлєв: Можна говорити, що кожна людина могла зробити на цій посаді. Україні, на мою думку, потрібна максимально незаангажована людина-технократ, яка б була нейтральною, якій би довіряли західні партнери і та людина з міцним характером, яку б було важко схилити на чийсь бік. Мені важко уявити нашого представника, який би об’єднував всі ці якості. Я не кажу, що всі вони погані, але якості, які б об’єднувалися в одній людині, з тих, що ви назвали, немає.
Лариса Денисенко: Складається враження, що в кожного нашого політика є минуле політичних торгів. Не хотілося б бачити нового прем’єр-міністра черговим політичним торгашем.
Максим Яковлєв: Американці кажуть, що будь-який парламент веде перемовини і момент торгів є, тому що ми торгуємо інтересами і компонентами ідеології, які представляємо і шукаємо компроміс.
Без довіри неможлива ефективна торгівля — це грабіж.
Анастасія Багаліка: Чи можна говорити про те, що всі ці відставки підводять Україну в піке політичної кризи?
Максим Яковлєв: Дійсно, це суттєве загострення політичної кризи, але це і шанс почати щось змінювати через кризи, виклики і так далі. Я на це дуже сподіваюся.