Українська правозахисниця отримала міжнародну нагороду в США

В студії «Громадського радіо» голова Правозахисного руху батьків ЛГБТ-дітей, мама відомого українського ЛГБТ-активіста Богдана Глоби Олена Глоба та психолог Руху Марина Діденко.

Лариса Денисенко: Богдан у фейсбуці опублікував фотографії з вашого нагородження і пожартував, що для нього це «не поганий фінал кар’єри» («раніше на різних заходах казали „Богдан Глоба і його мама“, а Ото вчора „Олена Глоба і її син“. Тепер вже я просто син активістки. Ну шо ж, не поганий фінал кар’єри, мама — тримай це „шило“ активізму» — ред.). Як ви стали номінанткою?

Олена Глоба: Human Rights First — это международная организация, которая появились в Америке, но сейчас награждает активистов по всему миру. Поэтому украинская мама попала в число номинантов. Я узнала об этом в сентябре, когда они прислали сообщение, что хотят меня наградить. Я была очень удивлена, сначала даже не поняла, спрашивала, как они обо мне узнали. Это был полный сюрприз и неожиданность.

Они меня награждали за мою международную работу, как союзника и правозащитника. На самом деле, у меня очень много и публикаций, и выступлений, я очень много записывалась на международном телевиденье, я дала интервью «Голосу Америки». Моя правозащитная деятельность началась после того, как Богдан пришел и рассказал о своей сексуальной ориентации. Прошел первый шок и я начала думать о том, что ему сложно жить в Украине. И начала помогать.

Ірина Славінська: Сейчас время, когда многие подбивают топ побед и поражений 2016 года. У вас есть эта награда, какие еще важные события в правозащитной деятельности?

Олена Глоба: Одно из самых больших и очень знаковых событий — это организация тренингов с учителями-методистами со всей Украины. Мы договорились с представителями министерства образования, проводили тренинги на тему широкой толерантности ко всем меньшинствам — людям с инвалидностью, национальным меньшинствам, ЛГБТ. Это было очень здорово, мне очень нравится и формат, и то, что и как она говорит людям. Потом прошла вторая международная конференция, куда мы привезли знаковые международные организации. Эти люди выступали, делились опытом.

Лариса Денисенко: Наскільки вчителі співпрацювали? Що, з психологічної точки зору, важливо у сприйнятті цього матеріалу?

Марина Діденко: Цікаво, що один з аспектів робився на темі ЛГБТ. І, коли викладачі читали тему тренінгу, то не зовсім розуміли, що вона в себе включає. А коли приходили і ми їм розповідали, то спочатку був такий маленький приємний шок, а потім казали, що так, тема цікава, ми ніколи про неї не думали. І ми їм говорили, що абсолютно їх не просимо переходити на якусь сторону, а просто хочемо познайомити з таким питанням, що це є в суспільстві, що можуть приходити діти, питати.

І другий момент — це етап живої книги. Це новий метод — після того, як вони прослухали суху інформацію, відео, є можливість поспілкуватися з представниками ЛГБТ-спільноти, батьками. Тоді це зовсім по-іншому виглядає і сприймається. Потім нам писали багато відгуків, дякували, що ми познайомили їх з такими темами.