Громадське радіо
19 січня керівником відділу превентивної комунікації ГУНП у місті Києві було цілком проігноровано публічне прохання організаторів зібрання здійснити активні дії для розділення учасників зібрання та контр-зібрання.
Обговоримо з правозахисником, головою ГО «Інститут «Республіка» Володимиром Чемерисом.
Григорій Пирлік: Ваші прихильники у січні намагалися зібратися на акцію антифашистів, але були перешкоди, причому подвійні. Розкажіть про це.
Володимир Чемерис: Наша ГО «Інститут «Республіка» веде вже понад 10 років моніторинг дотримання свободи зібрань в Україні, тому ми можемо не тільки говорити, що відбувається зараз, а порівняти з тим, що відбувалося раніше.
Чому ультраправі нападають на мирні зібрання і поліція не реагує? Тому що і поліція, і ультраправі – це є один інструмент державної влади, протидії інакодумству, взагалі протидії тій небезпеці для влади, якою є акції протесту.
Якщо говорити про мітинг 19 січня, то це мітинг пам’яті правозахисників Маркелова і Бабурової. Вони були вбиті в Росії російськими нацистами, зокрема тому що Маркелов виступав як адвокат родини чеченської дівчини, яка була зґвалтована і вбита російським військовим Будановим. І саме за те, що правозахисник Маркелов виступи на стороні чеченців, яких вбивала російська влада, він був вбитий російськими нацистами.
Відповідно, 19 січня щороку в багатьох країнах Європи відбуваються акції пам’яті правозахисників, і насправді ці акції є антифашистськими. До 2016-го року в Києві ці акції відбувалися без будь-яких проблем. У 2016-му році на цю акцію прийшли представники батальйону «Азов», який зараз переформовувався в партію «Національний корпус», разом з представниками російським нацистів з організації «БОРН» (Боевая организация русских националистов). Зокрема, там був такий Роман Желєзнов, який має кримінальну справу у Росії, і він тому втік на територію України після Майдану і приєднався до «Азову». Саме вони разом з представниками «Азова» намагалися зірвати акцію у 2016-му році. Проте акція відбулася, хоч і при криках.
Жоден напад ультраправих не розслідується
У 2018-му році так само було намагання зірвати цю акцію, причому не тільки з боку ультраправих, таких як С-14, «Традиції і порядок», так само були представники російських і білоруських нацистів, які зараз знаходяться в Україні. Причому тут була відверта кооперація з представниками поліції. Ще до початку акції 8 її учасників були затримані поліцією без пояснення причин. Через декілька годин їх відпустили, і поліція подала це так, що їх затримали для з’ясування особи. Насправді, вони прекрасно розуміли, хто це такі, вилучена була звукопідсилювальна апаратура. Тому акцію довелося проводити в оточені понад 30-ти нацистів, поліція абсолютно не діяла.
Оскільки нацисти не змогли відігратися на учасниках акції, то вони напали на громадянина Британії, який проходив на Михайлівську площу. Біда його була в тому, що він мав пофарбоване волосся і екстравагантну зовнішність.
Варто зазначити, що жоден напад ультраправих не розслідується. Наприклад, 8 березня були напади на марші, присвячені Міжнародному жіночому дню практично по всій Україні, і на це теж немає жодної реакції. А навпаки, в Києві, наприклад, на організатора акції 8 березня Олену Шевченко був складений протокол саме представниками поліції. Але, на щастя, посилаючись на рішення Європейського суду, суддя відмовив поліції у притягнення до відповідальності організатора цієї акції. Так що тут просто очевидна співпраця поліції з неонацистами.
«Громадське радіо» офіційно запрошувало на цей ефір заступника голови Національної поліції – начальника ГУ Нацполіції у м. Києві Андрія Крищенка, але він не прийшов. Речниця столичної поліції Оксана Блищик пояснила, що ані Крищенко, ані його заступники не змогли взяти участь у програмі через підготовку до фіналу Ліги Чемпіонів. У прес-службі головного управління обіцяли також надати письмову відповідь, але поки редакція її не отримала.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому файлі.