https://static.hromadske.radio/2018/08/kiev-donbas-s.svg

Уроками української історії першими зацікавились в містах, наближених до лінії вогню

Школярі Краматорська, Авдіївки, Сєвєродонецька та Костянтинівки долучились до віртуальних уроків Національного музею історії України

Ведучi

Михайло Кукін,

Тетяна Трощинська

Гостi

Тамара Куцаєва,

Світлана Яценко

Уроками української історії першими зацікавились в містах, наближених до лінії вогню
https://static.hromadske.radio/2017/03/hr_kyivdonbass-17-03-18_yatsenko-kutsaeva.mp3
https://static.hromadske.radio/2017/03/hr_kyivdonbass-17-03-18_yatsenko-kutsaeva.mp3
Уроками української історії першими зацікавились в містах, наближених до лінії вогню
0:00
/
0:00

Співробітники Національного музею історії України віддалено проводять для школярів Донецької і Луганської областей уроки історії в рамках проекту «Історія без кордонів». Найбільший інтерес дітей зі Сходу викликає період Української Народної Республіки. Чому? Розкажуть ініціатори проекту Світлана Яценко і Тамара Куцаєва, співробітниці музею, які є організаторками цих уроків.

Михайло Кукін: Це віртуальні уроки?

Світлана Яценко: Так, ми живемо в сучасному світі, і у нас є всі можливості організувати уроки за допомогою Інтернету. Перший наш урок був вчора, він був присвячений сторіччю Української Революції, і це був урок-екскурсія по нашим експонатам, який ми виставили вперше в Музеї.

Михайло Кукін: В Музеї ще відкрилася виставка сторічної давнини, яка свідчить про всі історію Української Революції та створення Української Народної Республіки, про яку ми розповідали вже в нашому ефірі. Ми пам’ятаємо, що там є унікальний прапор і друкарська машинка.

Тамара Куцаєва: Друкарських машинок є дві, одна меморіальна з колекції музею, а друга, яка в нас з’явилась завдяки видавництву «Друк і літера», — початку ХХ сторіччя з дореволюційним шрифтом, і вона є своєрідним прологом до того, що українське суспільство переходило, у тому числі і у мові, до інших пріоритетів.

Одним з найцентральніших експонатів цієї виставки є прапор Мошинського козачого полку. І зовсім нещодавно зрозумів, що на ньому написано і кому він належав, наш колега Богдан Петреляк. Він дав інформацію, яку ми тепер можемо поширювати до наших відвідувачів і наголошувати на тому, що цей прапор є свідок подій, коли українське суспільство змушено було перейти до збройної боротьбі із зовнішнім наступом.

Коли закінчився урок, в одній із шкіл всі діти дістали українські прапорці, і почали нам махати. Це була Авдіївка, яка постійно обстрілюється. І це враження я пронесу з собою через роки

Тетяна Трощинська: Вчора була перша лекція про дуже складний період. Складно поясни дітям, що це було, тому що влада змінювалась, було кілька політичних сил. Як вони реагували і сприймали цю інформацію?

Світлана Яценко: В нас були 5 шкіл із чотирьох міст — Краматорськ, Сєвєродонецьк, Костянтинівка і Авдіївка. Ще у Костянтинівці була задіяна бібліотека.

Це діти с десятих та одинадцятих класів, вони слухали дуже уважно, і через екран було помітно це натхнення, з яким вони слухали. Потім, коли закінчився урок, в одній із шкіл всі діти дістали українські прапорці, і почали нам махати. Це була Авдіївка, яка постійно обстрілюється. І це враження я пронесу з собою через роки.

У Фейсбуці ми створили групу, яка називається «Історія без меж», туди додаються всі діти і вчителі, і це територія для нашого спілкування. І саме в цій групі діти почали виставляти фотографії, писати коментарі. І вже розпочалися місцеві ініціативи на кращих дописувачів, і 5 кращих дітей можуть безкоштовно з’їздити в Холодний Яр на екскурсію за підтримки пластунського руху Донецької області. І вчителі, і самі діти включилися в цей процес. Тобто історія стає живою.

Дітей дуже зацікавила карта етнічних земель України, яка була надрукована В Швейцарії, і використовувалась під час Версальської конференції, коли внаслідок Першої світової війни перерозподіляли Європу

Михайло Кукін: Напевно, дітям було цікавіше дивитися саме на експонати Музею, ніж слухати теоретичну історію?

Тамара Куцаєва: Так, звичайно, послухати теорію це важливо, особливо для ЗНО, але дивитися на експонати було цікавіше. Наприклад, їх дуже зацікавила карта етнічних земель України, яка була надрукована В Швейцарії, і використовувалась під час Версальської конференції, коли внаслідок Першої світової війни перерозподіляли Європу.

Також дуже цікаво було дивитися на паперові гроші, надруковані різними державними утвореннями на теренах України, і дізнатися, що сучасної стандартної монети в цих буремних процесах не існувало. Це була паперова дзвінка монета шаг — картонний квадратик.

Помітно було, що діти зацікавились рукописами Симона Петлюри в Михайла Грушевського.

Світлана Яценко: Я хочу додати, що, перш ніж готувати програму уроків, ми спілкувалися з методистами і вчителями шкіл, і всі теми адаптували до програми ЗНО, щоб вони мали не тільки освітній характер, але й могли бути використаними для іспитів.

Ми питали в дітей, про що вони хочуть почути, і перше, про що вони попросили розповісти, це про Голодомор і УНР. Для мене це свідчення того, що діти хочуть знати свою історію. Також дітям цікаво знати персоналії української історії, які народилися на теренах Донбасу, і які події відбувалися на цій території.

Михайло Кукін: Чи є в планах привозити групи дітей в Київ, щоб вони могли в Музеї побачити всі експонати наочно?

Світлана Яценко: Такі плани народжуються щодня. Як тільки набере обертів проект, я думаю, ми зможемо знайти партнерів, які згодяться долучитися допомогти дітям приїхати в Київ. Хоча науковці, які беруть участь в цьому проекті, готові самі вже їхати на Донбас. Є й відомі письменники, які хочуть долучитися, тому ми думаємо розширити перелік тем від історичної до української літератури.

Ми записуємо всі лекції на відео, викладаємо на нашу сторінку, і будь хто може зайти і побачити це відео

Михайло Кукін: Які ще історичні теми ви будете висвітлювати?

Світлана Яценко: В нас є спікер Павло Гриценко, директор Інституту української мови, який знає про цей проект, і готовий прочитати для дітей лекцію про українську мову, і зокрема українську мову на тій території.

До речі, я хочу зауважити, що першими долучилися міста, які стоять на ліні вогню. І вони найактивніші: вони писали, перевіряли обладнання, в один із музеїв протягнули дротовий Інтернет для того, щоб можна було проводити цей проект.

Ще є перелік міст, які хочуть долучитися, але вчора в них просто елементарно вимкнули світло. Тому ми записуємо всі лекції на відео, викладаємо на нашу сторінку, і будь хто може зайти і побачити це відео.