Уже до весни Росія вважатиме Трампа своїм головним ворогом, — Юрій Щербак

Юрій Щербак, громадський діяч, дипломат, посол України в США в 1994-1998 роках, розповідає про наслідки перемоги Дональда Трампа на президентських виборах США.

Дмитро Тузов: Яка у вас була реакція, чи ви були готові до того, що переможе Дональд Трамп?

Юрій Щербак: Я був готовий до цього, тому що ще до цього я весь час казав у своїх виступах, що Трамп може виграти. Тому що я знав приклад боротьби віце-президента США Альберта Гора і Буша молодшого. І я пам’ятаю, що Буш виграв вибори, не зважаючи на інтелектуальні та професійні переваги Гора. Тому я був готовий до того, що Трамп може виграти вибори.

Дмитро Тузов: Спілкуючись зі своїми американськими колегами, я неодноразово чув від них, що в Україні дуже однозначно подавалася інформація щодо пані Клінтон і щодо Трампа.

Юрій Щербак: Я з вами і вашими американськими колегами повністю згоден. Взагалі стан нашої інформаційної сфери вимагає дуже серйозних підходів і змін, тому що не можна жити у світі ілюзій, що прийде якийсь принц і врятує Україну, а нам не треба нічого робити. Це маячня.

Я читав тексти виступів і програмні документи Трампа, там є дуже розумні речі, привабливі для американського виборця, тому не можна було так однозначно трактувати погляди Трампа і Клінтон.

Дмитро Тузов: Тобто, на вашу думку, відбувалася певна демонізація Трампа під час виборчої кампанії?

Юрій Щербак: Безперечно. Куди ми підемо від того, що всі провідні американські інтелектуали, представники шоу-бізнесу та голлівудські актори підтримували Хіларі Клінтон. Навіть Стівен Кінг, знаменитий культовий письменник, сьогодні оголосив, що він взагалі більше не буде брати участь у виборах, бо він програв їх разом із Хіларі Клінтон. Тобто великою мірою ми піддалися американському впливу.

Дмитро Тузов: Яким чином зараз компенсувати цю ситуацію, для того щоб стосунки між Україною і США розвивалися більш продуктивно?

Юрій Щербак: Я не знаю, як діяло наше посольство, але я знаю золоте правило дипломатії — треба працювати з обома суперниками. Я дуже побоююсь, що ставка на Хіларі Клінтон була дуже сильною у нашій дипломатії. І я не знаю наскільки сильними були контакти з командою Дональда Трампа. Там теж є проукраїнські діячі, люди, які відстоюють інтереси України, незважаючи на проросійське забарвлення його риторики. Абсолютно очевидно, що з ними треба було працювати.  

Дмитро Тузов: Наскільки, на вашу думку, проросійська риторика Трампа може реалізуватись і перетворитись на політику?

Юрій Щербак: Річ у тому, що вістря жорстокої критики було спрямоване Трампом проти Обами. А політика Обами нам подобалась після того, як він нам відмовив Україні у допомозі летальною зброєю, і коли він сказав, що конфлікт на Донбасі не становить інтересу для національної безпеки США? Обама виявився дуже слабким і непродуктивним президентом з погляду українських інтересів. Вся критика Трампа була зосереджена на провалах зовнішньої політики Обами, тому що він не протистояв антиамериканським викликам.

Звичайно, у Трампа було дуже багато проросійських заяв, але не забувайте, що у нього є дуже сильний віце-президент, губернатор штату з великим досвідом, Майк Пенс, який виграв дебати у Кейна, демократичного кандидата на пост віце-президента США. Пенс продемонстрував жорстку антиросійську і антиагресорську риторику. Я думаю, нинішній віце-президент буде компенсувати провали в риториці Трампа.

Дмитро Тузов: Але ми бачили, що в Росії вже почали святкувати перемогу Трампа. Вони можуть помилятися, як ви вважаєте?

Юрій Щербак: Вони не те, що помиляються, вони уже до весни вважатимуть Трампа своїм головним ворогом. Ви ж розумієте, вони з виходом з політики Обами і Клінтон позбулися двох головних паперових мішеней, які нібито були головними ворогами Росії. Що вони робитимуть з Трампом, якщо він почне захищати американські національні інтереси, скажімо, в Сирії або деінде? Я думаю, що ці всі оплески — це повна дурість і нерозуміння основ політики США.

Не забуваймо, що Рейган, республіканський президент, остаточно розвалив Радянський союз, а гасла Трампа великою мірою нагадують гасла Рейгана.