В Україні лише чотири майстри розвивають унікальний самчиківський розпис

Про цей унікальний розпис та його популяризацію Громадському радіо розповіли Ірина Титова, координаторка проекту «UAMAZE. Дивосвіт українського мистецтва», та Віктор Раковський – художник самчиківського розпису

Тетяна Курманова: Всі чули про петриківський розпис, а от про самчиківський мало хто знає. Чому так склалось і чим відрізняється цей розпис?

Віктор Раковський: Ми намагаємось бути неповторними. Нас поки залишилось чотири майстри самчиківського розпису. Це Олександр Пажимський, Михайло Юзвук, Сергія Касьянов і я. Працював ще мій батько, але він відійшов від нас чотири роки тому, Борис Лукич Шнайдер – один із співзасновників розпису разом із паном Пажимським. Він працював на бавовняному комбінаті в Херсоні, але з часом переїхав в Самчики і працював декілька років з нами. Зараз він уже на пенсії і працює в Херсоні, в техніці килимарства.

Ми намагаємось відродити цей розпис. Він відрізняється від багатьох осередків нашого розпису – від петриківського, від яворівської іграшки. Відрізняється композиційним вирішенням, елементами, технікою виконання. Ми створюємо цікаві і багатогранні композиції. Основні композиції – вазон, в основі може бути горщик, квітка, ягоди, два птаха. Птахи – символ вірності, любові, злагоди. Їх ще асоціювали в дереві життя, в родинному дереві як батько і матір, господар і господиня, чоловік і жінка.

Ми пишемо різноманітні квіти. Коли пишемо, то жодної квіточки не повторюємо. Чи то ми, майстри, чи діти в художній школі – кожен намагається зробити свою квіточку по-своєму. Квіти неприродні – ми їх стилізуємо, спрощуємо. І не тільки квіти, але й елементи природи – солярні знаки (сонце, місяць, зорі). Так само і тварин, людей. Ми їх стилізуємо, щоб показати їх більш декоративно, а не натуралізовано.

Композицією може бути й дерево. Це основна композиція українців – раніше люди вірили в світове дерево, побудову світу в вигляді великого дерева. В основі – птахи і люди. Є родинне дерево, хресне дерево, дерево життя, райське, чудесне, казкове.

Тетяна Курманова: Є елементи, які обов’язкові для самчиківського розпису?

Віктор Раковський: Перш за все, ми використовуємо квіти, листя, горішки, насіннячко, ягоди і елементи природи, тварин, які в нас проживають – ми не пишемо крокодилів, бегемотів чи слонів. Пишемо коней, котиків, песиків, також і птахів, притаманних для України, – журавель, лелека (бусол, боцюн), сорока, ворона, соловейко, голуб, домашню птицю – кури, гуси.

Відповідно до теми композиції ми використовуємо тих чи інших птахів. Якщо вірність, любов – будемо писати голуба. Якщо пишемо лелеку, боцюна, – він приносить весну, тепло, зустрічає чи проводжає сонце. Якщо пишемо курочку і півника – це господар і господиня в хаті.

Тетяна Курманова: А кольори?

Віктор Раковський: У нас дуже велика гама кольорів. Є основні кольори, а є допоміжні. Основні – жовтий, зелений, синій, червоний. Фіолетовий, коричневий чорний – додаткові кольори, доповнюючі, вони підсилюють кольорову композицію.

Відповідно до тематики роботи ми використовуємо певну гаму кольорів – тепла, холодна, змішана.

Основні принципи нашої роботи – ми намагаємось писати елементи, щоб були трохи незграбні лінії, щоб не були ідеальними й не було академізму в малюнку.

Тетяна Курманова: Вас залишилось всього чотири майстри на всю країну…

Віктор Раковський: Так, і продовження нам потрібно, бо рано чи пізно відійдемо, як кажуть, з цього світу. Треба прививати дітям любов до нашого мистецтва, бо воно автентичне, засноване на наших традиціях.

У нас є студія «Просвіт», в якій займаються творчі люди. В 1990 році створена художня школа – Самчиківська дитяча художня школа традиційного народного декоративно-прикладного мистецтва, основним предметом вивчення  є самчиківський розпис, витинанка, писанкарство і розпис на склі. Але також діти вивчають і супутні предмети – малюнок, живопис, композиція і ліплення.

Тетяна Курманова: Ірино, як ви стали популяризувати розпис?

Ірина Титова: Серед пересічних українців рідко хто чув, що є самчиківка. Всі знають петриківку, а про самчиківку чули дуже мало.

Наш проект займається популяризацію найкращих доробків українського декоративного мистецтва. Все починалося з арт-студії з різноманітними майстер-класами. Але потім ми почали займатися петриківкою, проводити майстер-класи і бачили  дуже великий відгук від аудиторії. І що більше ми занурювалися в тему декоративного мистецтва, то більше знаходили чогось цікавого.

Таким чином натрапили на самчиківку, яка нас абсолютно вразила. Те, що ми побачили, – це просто був якийсь космос. Вона настільки колоритна, настільки цікава копозиційно.

Мені здається, це саме те, що нам потрібно, – щоб народне декоративне мистецтво не законсервовувалося, а розвивалося. І в цьому ми бачимо свою місію, щоб традиційне мистецтво не було лише музейним експонатом, а входило в сучасне життя, щоб було модне, популярне серед молоді.

Тому ми вирішили активніше просувати і розповідати про самчиківку. Ми багато чого робимо з самчиківськими майстрами. Запрошуємо пана Віктора в Київ і він проводить в нас у студії на Інститутській майстер-класи, організовуємо арт-тури, коли люди їдуть в Самчики і там навчаються розпису.

Наша ціль – із чотирьох майстрів зробити 24,124 і так далі, щоб це мистецтво розвивалося, бо воно прекрасне і варте того.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.