facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

В Україні лише чотири майстри розвивають унікальний самчиківський розпис

Місцевий різновид розпису села Самчики (Хмельниччина) дуже відрізняється від відомого петриківського та інших осередків в Україні, але відомий він, на жаль, небагатьом

В Україні лише чотири майстри розвивають унікальний самчиківський розпис
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Про цей унікальний розпис та його популяризацію Громадському радіо розповіли Ірина Титова, координаторка проекту «UAMAZE. Дивосвіт українського мистецтва», та Віктор Раковський – художник самчиківського розпису

 

Тетяна Курманова: Всі чули про петриківський розпис, а от про самчиківський мало хто знає. Чому так склалось і чим відрізняється цей розпис?

Віктор Раковський: Ми намагаємось бути неповторними. Нас поки залишилось чотири майстри самчиківського розпису. Це Олександр Пажимський, Михайло Юзвук, Сергія Касьянов і я. Працював ще мій батько, але він відійшов від нас чотири роки тому, Борис Лукич Шнайдер – один із співзасновників розпису разом із паном Пажимським. Він працював на бавовняному комбінаті в Херсоні, але з часом переїхав в Самчики і працював декілька років з нами. Зараз він уже на пенсії і працює в Херсоні, в техніці килимарства.

Ми намагаємось відродити цей розпис. Він відрізняється від багатьох осередків нашого розпису – від петриківського, від яворівської іграшки. Відрізняється композиційним вирішенням, елементами, технікою виконання. Ми створюємо цікаві і багатогранні композиції. Основні композиції – вазон, в основі може бути горщик, квітка, ягоди, два птаха. Птахи – символ вірності, любові, злагоди. Їх ще асоціювали в дереві життя, в родинному дереві як батько і матір, господар і господиня, чоловік і жінка.

Ми пишемо різноманітні квіти. Коли пишемо, то жодної квіточки не повторюємо. Чи то ми, майстри, чи діти в художній школі – кожен намагається зробити свою квіточку по-своєму. Квіти неприродні – ми їх стилізуємо, спрощуємо. І не тільки квіти, але й елементи природи – солярні знаки (сонце, місяць, зорі). Так само і тварин, людей. Ми їх стилізуємо, щоб показати їх більш декоративно, а не натуралізовано.

Композицією може бути й дерево. Це основна композиція українців – раніше люди вірили в світове дерево, побудову світу в вигляді великого дерева. В основі – птахи і люди. Є родинне дерево, хресне дерево, дерево життя, райське, чудесне, казкове.

Тетяна Курманова: Є елементи, які обов’язкові для самчиківського розпису?

Віктор Раковський: Перш за все, ми використовуємо квіти, листя, горішки, насіннячко, ягоди і елементи природи, тварин, які в нас проживають – ми не пишемо крокодилів, бегемотів чи слонів. Пишемо коней, котиків, песиків, також і птахів, притаманних для України, – журавель, лелека (бусол, боцюн), сорока, ворона, соловейко, голуб, домашню птицю – кури, гуси.

Відповідно до теми композиції ми використовуємо тих чи інших птахів. Якщо вірність, любов – будемо писати голуба. Якщо пишемо лелеку, боцюна, – він приносить весну, тепло, зустрічає чи проводжає сонце. Якщо пишемо курочку і півника – це господар і господиня в хаті.

Тетяна Курманова: А кольори?

Віктор Раковський: У нас дуже велика гама кольорів. Є основні кольори, а є допоміжні. Основні – жовтий, зелений, синій, червоний. Фіолетовий, коричневий чорний – додаткові кольори, доповнюючі, вони підсилюють кольорову композицію.

Відповідно до тематики роботи ми використовуємо певну гаму кольорів – тепла, холодна, змішана.

Основні принципи нашої роботи – ми намагаємось писати елементи, щоб були трохи незграбні лінії, щоб не були ідеальними й не було академізму в малюнку.

Тетяна Курманова: Вас залишилось всього чотири майстри на всю країну…

Віктор Раковський: Так, і продовження нам потрібно, бо рано чи пізно відійдемо, як кажуть, з цього світу. Треба прививати дітям любов до нашого мистецтва, бо воно автентичне, засноване на наших традиціях.

У нас є студія «Просвіт», в якій займаються творчі люди. В 1990 році створена художня школа – Самчиківська дитяча художня школа традиційного народного декоративно-прикладного мистецтва, основним предметом вивчення  є самчиківський розпис, витинанка, писанкарство і розпис на склі. Але також діти вивчають і супутні предмети – малюнок, живопис, композиція і ліплення.

Тетяна Курманова: Ірино, як ви стали популяризувати розпис?

Ірина Титова: Серед пересічних українців рідко хто чув, що є самчиківка. Всі знають петриківку, а про самчиківку чули дуже мало.

Наш проект займається популяризацію найкращих доробків українського декоративного мистецтва. Все починалося з арт-студії з різноманітними майстер-класами. Але потім ми почали займатися петриківкою, проводити майстер-класи і бачили  дуже великий відгук від аудиторії. І що більше ми занурювалися в тему декоративного мистецтва, то більше знаходили чогось цікавого.

Таким чином натрапили на самчиківку, яка нас абсолютно вразила. Те, що ми побачили, – це просто був якийсь космос. Вона настільки колоритна, настільки цікава копозиційно.

Мені здається, це саме те, що нам потрібно, – щоб народне декоративне мистецтво не законсервовувалося, а розвивалося. І в цьому ми бачимо свою місію, щоб традиційне мистецтво не було лише музейним експонатом, а входило в сучасне життя, щоб було модне, популярне серед молоді.

Тому ми вирішили активніше просувати і розповідати про самчиківку. Ми багато чого робимо з самчиківськими майстрами. Запрошуємо пана Віктора в Київ і він проводить в нас у студії на Інститутській майстер-класи, організовуємо арт-тури, коли люди їдуть в Самчики і там навчаються розпису.

Наша ціль – із чотирьох майстрів зробити 24,124 і так далі, щоб це мистецтво розвивалося, бо воно прекрасне і варте того.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.

Поділитися

Може бути цікаво

«Коли вдається досягнути правди»: інтерв'ю з режисером фільму «Бо козацького роду»

«Коли вдається досягнути правди»: інтерв'ю з режисером фільму «Бо козацького роду»

9 год тому
«Створенням віршу, який став Гімном України, Чубинський руйнував російський міф, що «української мови немає»

«Створенням віршу, який став Гімном України, Чубинський руйнував російський міф, що «української мови немає»

10 год тому
Між правами людини і держбезпекою: на чому ґрунтується робота з ТОТ

Між правами людини і держбезпекою: на чому ґрунтується робота з ТОТ