В Женеві в Раді ООН Сирія та Венесуела допомагала Росії просувати тези російської пропаганди, — Пєтухов

Підсумки спец сесії в Женеві підводять заступник міністра юстиції Сергій Пєтухов і голова правління Центру інформації про права людини правозахисниця Тетяна Печончик.

Вікторія Єрмолаєва: Як це було?

Сергій Пєтухов: Процедура називається «Універсальний періодичний огляд», яка є основною процедурою ООН в сфері прав людини. Відповідно, ми звітували за попередній період, який становить 4,5 роки, про те, що відбулося  у сфері прав людини в Україні, і говорили про свої плани на майбутнє. А держави, які хотіли дати рекомендації, коментували наші досягнення. Це процедура перегляду, яку проходять абсолютно всі держави-члени ООН.

Вікторія Єрмолаєва: Які держави представляли інформацію про Україну цього разу?

Сергій Пєтухов: Нам дали рекомендації 70 держав. Це як і наші найближчі партнери, так і держави з інших регіонів світу.

Вікторія Єрмолаєва: Зокрема, це була і Росія?

Сергій Пєтухов: Зокрема, це була і Росія. На жаль, Росія використовує цей майданчик для пропаганди, в них був дуже реактивний виступ, який перекручував факти. Адже те, що вони описували, більше відбувається в самій Росії, зокрема, в Криму, анексованому Росією.

Вікторія Єрмолаєва: Наприклад?

Сергій Пєтухов: Наприклад, вони казали, що в Україні діють репресії силових відомств, про те, що в нас повністю утиск свободи слова і не можливе вільне висловлення своєї думки. Також їхня улюблена тема про прославляння фашизму. Вони вимагали скасувати новий закон про освіту як такий, що порушує права національних меншин тощо.

Ми дали чітку і жорстку відповідь, сказали, що це зловживання своїм правом і використання майданчику ООН для досягнення своїх політичних цілей, замість того, щоб піднімати важливі питання в сфері прав людини.

Вікторія Єрмолаєва: Щодо мовного закону пролунали рекомендації не тільки від Росії. Від кого ще?

Сергій Пєтухов: Питання мовної статті про освіту піднімала Угорщина, Румунія, Греція, яка відмітила позитивним те, що Україна звернулася до Венеціанської комісії для висновку за цією статтею. Колега з Міністерства освіти пояснила позицію України, що вона вироблена. Наразі ми розходимося з Угорщиною у баченні того, якою має бути середня освіта, ми вже маємо узгоджену позицію з Польщею, ми працюємо з Болгарією дуже продуктивно, і болгарська меншина розуміє мету цієї статті і загальну  мету інтеграції меншин в українське суспільство.

Зараз ця стаття знаходиться на розгляді у Венеційські комісії, висновок має бути на початку грудня, і Україна, і інші країни мають орієнтуватися на цей висновок.

Основною проблемою прав людини в Україні сьогодні є Росія.

Вікторія Єрмолаєва: Загалом майже 200 сотні рекомендації отримала Україна на основі інформації з інших країн на конференції в Женеві. Пані Тетяно, ви аналізували ці рекомендації, що можна сказати – яких сфер вони стосуються?

Тетяна Печончик: Так, ми аналізували. Вони торкаються дуже широкого спектру прав людини. Наприклад, багато країн говорять про різні аспекти проблеми дискримінації – ксенофобії, расизму, розслідування злочинів на ґрунті ненависті, багато країн говорять про гендерну рівність та боротьбу із домашнім насильством в Україні, протидію тортурам, катуванням, нелюдським поводженням. Багато країн звертають увагу на необхідність забезпечення права на справедливий суд та проведення ефективної судової реформи, боротьби із корупцією, пов’язаною із судами. Також йдеться про забезпечення вільних умов для роботи громадянського суспільства та медіа в Україні. І окрема частина рекомендацій пов’язана із конфліктом на Донбасі і в Криму, збройною агресією РФ та пов’язаними із цим порушенням прав людини, наприклад, стосовно того блоку питань, які Україна може вирішувати. Ряд рекомендацій стосувався ратифікації Україною різних міжнародних конвенцій, зокрема, Стамбульської, про це згадали півтора десятка країн світу. Ми пам’ятаємо, як в минулому році Верховна Рада не спромоглася ратифікувати цей документ в контексті боротьби з домашнім насильством, насильством над жінками та в контексті ефективної допомоги жінкам, які потерпали від цієї проблеми.

Ще ряд країн нагадали Україні про необхідність ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Крім того, були країни, які вказали Україні на необхідність ратифікації конвенції, що стосується захисту працівників-мігрантів та членів їхніх родин.

Вікторія Єрмолаєва: Пане Сергію, на вашу думку, це важливі зауваження, чи в нас щось з цього вже є, а нам це закидали як проблему?

Сергій Пєтухов: Немає в світі такої країни, яка могла б сказати, що в них дотримані абсолютно всі права людини. Всі зауваження є важливими і доречними, крім, звісно, більшості зауважень Росії і Сирії, яка їй допомагала і озвучувала тези, які не хотіла говорити Російська Федерація. Разом з ними Венесуела. Це три країни, які політизували дискусію і намагалися просунути тези російської пропаганди.

Всі інші держави переважно давали слушні рекомендації, хтось – більш специфічні до нашого контексту, хтось більш загальні, виходячи зі світової ситуації. Відмічена була судова реформа як позитив, і була рекомендація дотримувати незалежність суддів Верховного Суду.

Багато країн відмітили ті позитивні зміни, які ми зробили в сфері прав людини в Україні. Так само важливо, що багато держав відмітили роль Росії у порушеннях прав людини на окупованих територіях. Це нам важливо, тому що ми чітко говорили, що основною проблемою прав людини в Україні сьогодні є Росія. Тому що ті виклики, з якими ми стикнулися на Донбасі і в Криму, на порядок складніші, ніж ті старі проблеми, які ми мали, і наша увага направлена на те, щоб не помирали люди, щоб було розмінування, щоб не було обстрілів, щоб люди могли повертатися в свої домівки, а ті внутрішньо переміщені особи, які тікали від конфлікту, інтегрувалися в українське суспільство на своїх місцях проживання.

Конкретна рекомендація була, якщо я не помиляюся, від США, що обов’язком України по відношенню до Криму є вільний доступ громадян України до Криму і людей, які проживають в окупованому Криму, – до України, щоб не переривалися зв’язки між ними

Вікторія Єрмолаєва: Що лунало в Женеві стосовно кримської окупованої території?

Сергій Пєтухов: Ми в своїй доповіді відобразили ситуацію в Криму, тому що вона разюче відрізняється від ситуації в Україні. Моніторингова місія ООН відмітила суттєве погіршення стану прав і свобод людини в Криму, там неможливі вільна преса, вільне висловлення своєї думки, в Криму неможлива діяльність Меджлісу кримськотатарського народу, там зачищається  українська і кримськотатарська мови, звідти витискаються всі ті люди, які не згодні з політикою путінського режиму, завозяться люди з Росії, змінюється склад населення. На все це ми звернули увагу, і отримали рекомендації дружніх нам країн робити все необхідне для деокупації Криму, для забезпечення міжнародної присутності в Криму і на Донбасі для того, щоб документувати ці порушення прав людей і в кінцевому рахунку для реінтеграції цих територій з Україною.

Вікторія Єрмолаєва: Чи були якісь конкретні пропозиції?

Сергій Пєтухов: Конкретна рекомендація була, якщо я не помиляюся, від США, що обов’язком України по відношенню до Криму є вільний доступ громадян України до Криму і людей, які проживають в окупованому Криму, – до України, щоб не переривалися зв’язки між ними.  І це те, на що ми маємо звертати увагу.

Вікторія Єрмолаєва: Тетяно, яка наразі ситуація з цим доступом? Я знаю, що ваша організація моніторить ситуацію з правами людини в Криму. Чи є зараз проблеми, пов’язані з перетином адмінкордону?

 Тетяна Печончик: Так, ми моніторимо, більше того, наша організація в складі більш ширшої коаліції правозахисних організацій подавала альтернативну доповідь щодо ситуації в Криму в рамках «Універсального періодичного огляду». Це стосувалося саме зобов’язань України по відношенню до Криму. Одним з проблемних питань, які існують з українського боку, є  питання доступу до Криму. Ми окремо працювали з різними країнами, зокрема з США, щоб вони потім підняли ці питання під час огляду України.

Що стосується доступу громадян України, то зараз будь-який громадянин України може їхати в Кримі і назад. Була певний час проблема з речами людей, які не змогли забрати свої персональні речі з Криму, згідно з постановою № 1035.

Інше питання стосувалося спрощення доступу в Крим з українського боку для українських журналістів, правозахисників, адвокатів, і це стосується тієї урядової процедури, яка передбачена, яка діє. Вона вже була три рази змінена, починаючи з червня 2015-го року, туди додаються нові і нові правки, але повністю наші пропозиції не враховуються, тому зараз процедура є не такою, якою б ми хотіли ї бачити. Є ряд бюрократичних перепон, які, ми вважаємо, Україна повинна спростити, адже вона як ніхто має бути зацікавлена в тому, щоб в Криму були іноземні журналісти, які б висвітлювали, що там відбувається, щоб там працювали правозахисні місії і щоб там працювали адвокати, які б допомагали жертвам порушення прав людини. Саме тому ми раді, що така пропозиція була включена і ми далі будемо працювати з урядом, щоб ця територія стала доступнішою.

Вікторія Єрмолаєва: Які були пропозиції від іноземних партнерів щодо змінення ситуації з правами людини на окупованій Донеччині та Луганщині?

Сергій Пєтухов: Те, що на тих територіях гинуть люди, це неприйнятно, на це зважали всі держави, зокрема, вони вважали, що Україна проводить свої реформи і розвивається в такій важкій ситуації. Стосовно конкретних пропозицій, була одна дуже конкретна – це розмінування територій, тому що великі території  є замінованими, а це призводить до жертв як серед цивільного населення, так і військових, так і незалежних спостерігачів.

Вікторія Єрмолаєва: Що наразі має зробити Україна з цими рекомендаціями?  Розглянути ці пропозиції, внести може, корегування, взяти в роботу?

 Тетяна Печончик: Це є стандартна процедура – ці всі рекомендації передаються на розгляд уряду України, і до наступної сесії Ради Європи з прав людини, які відбудеться в березні, має для себе вирішити, які рекомендації країна має виконувати протягом наступних чотирьох років. Через 4,5 роки в рамках наступного циклу «Універсального періодичного огляду» держава буде звітувати, як вона виконала ті рекомендації, які вона прийняла.