Вдарив чоловік? З ким не буває. Чому жінки у сільській місцевості не ідентифікують домашнє насильство?

Як живуть жінки і дівчатка в селах? Дослідження представництва ООН в Україні

Ведучi

Тетяна Трощинська

Гостi

Альона Кривуляк,

Альона Зубченко

Вдарив чоловік? З ким не буває. Чому жінки у сільській місцевості не ідентифікують домашнє насильство?
https://static.hromadske.radio/2018/04/hr_kyivdonbass-2018-04-24_zubchenko-kryvuliak.mp3
https://static.hromadske.radio/2018/04/hr_kyivdonbass-2018-04-24_zubchenko-kryvuliak.mp3
Вдарив чоловік? З ким не буває. Чому жінки у сільській місцевості не ідентифікують домашнє насильство?
0:00
/
0:00

В нашій студії Альона Зубченко, спеціалістка з комунікацій UNFPA та Альона Кривуляк, директорка департаменту гарячих ліній Ла Стради.

Тетяна Трощинська: Чому окремо варто говорити про сільську місцевість? Чим сільська місцевість з точки зору прав жінок і дівчат відрізняється від міста?

Альона Зубченко: Відрізняється. Наші партнери з ПРООН робили дуже цікаве дослідження у 2015-му році, яке називалося «Комплексне дослідження стану прав жінок, що проживають у сільській місцевості». Відповідно до цього дослідження кожна третя українська жінка проживає у сільській місцевості, це третина всіх жінок України. І як показали і це опитування, і дослідження, і інші опитування, які ми проводили, жінки, що проживають у сільській місцевості, страждають, на жаль, від множинної дискримінації. Наприклад, це дискримінація за віком, тому що, як показує дослідження, більше 40% жінок, які проживають у селах, залежать від пенсії або соціальної допомоги. Або це дискримінація за місцем проживання, тому що у сільській місцевості, на жаль, жінці складніше знайти роботу за фахом, і близько 60% жінок, які проживають у селах, є головами домогосподарств. Ця робота неоплачувана і дуже сильно призводить і до економічної залежності, і до стереотипного якогось ставлення, і до дискримінації за місцем проживання.

Кожна третя українська жінка проживає у сільській місцевості

Також для сільської місцевості є актуальними проблеми насильства. Це відбувається через  стереотипність, через велику складність доступу до допомоги для такої жінки. А також в середньому до лікарні від села переважно 12-17 км, звісно, це ускладнює для жінок доступ до медичного обслуговування.

Альона Кривуляк: На базі нашої громадської організації «Ла-Страда» Україна функціонує національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, ми працюємо цілодобово і тому досить часто приймаємо звернення від  жінок в сільській місцевості. І як раз це той акцент, що дуже обмежений доступ допомоги таким жінкам, тому що, коли ми говоримо, що ви можете викликати поліцію, на практиці це дільничний офіцер поліції, який, у кращому випадку, прийде на третю добу, а, можливо, і взагалі не прийде. Притулки для жертв домашнього насильства є в багатьох регіонах України, але є в містах або в містах обласного значення. Відповідно, жінка, яка має хазяйство, худобу, дітей, не може вибратися з сільської місцевості для того, щоб разом з дітьми поїхати в цей притулок.

Жінки відверто вірять в те, що «бьет, значит любит».

Крім того, коли ми аналізуємо те, що стосується гендерних стереотипів, на превеликий жаль, дійсно проблема жінок, які проживають в сільській місцевості, полягає в тому, що вони проживають в цих гендерних стереотипах. Жінки відверто вірять в те, що «бьет, значит любит». Ми говоримо жінкам, що в родині чоловік і жінка може рівноцінно розподіляти домашні обов’язки, але сама жінка настільки ідентифікується, що говорить, що вона повинна сама займатися хатніми клопотами, тому що вона жінка.  

Коли ми говоримо про людей з сільської місцевості, вони навіть дуже часто не розуміють поняття домашнього насильства

Тетяна Трощинська: Якщо говорити про рівень знання про свої права?

 Альона Кривуляк: В Україні в цьому році вступив в дію новий закон України з протидії домашньому насильству. Ми розповідаємо нашим абонентам про  цей закон, і досить часто люди з міст не знають про існування цього закону. Коли ми говоримо про людей з сільської місцевості, вони навіть дуже часто не розуміють поняття домашнього насильства. Вони абсолютно не ідентифікують психологічне насильство, тому що вони впевнені в тому, що ця проблема є в кожній родині. Ну накричав на мене чоловік, то й що ту такого? Ну образив мене останнім словами, ну з ким не буває? Ну вдарив один раз, ну нічого, я пробачу. Тому дуже часто люди навіть не ідентифікують, і що тоді говорити про рівень правосвідомості?

Альона Зубченко: Дуже впливає на рівень обізнаності про те, що відбувається, в тому числі, і з питанням правозахисту той факт, що 67% жінок у сільській місцевості не мають вдома доступу до інтернету. Тому звідки вони можуть дізнатися цю інформацію?

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.