«Включеність у війну, допомогу і перемогу». Хто братиме участь у першому Злеті ветеранок?

З 27-го по 29-те липня ветеранки та всі, хто активно  включений у війну та допомогу на фронті, зберуться, щоб познайомитися, поговорити про те, що важливого вже зроблено, а що ще вони можуть зробити для України загалом і одна для одної зокрема. 
Захід відбудеться за підтримки UN Women Ukraine та NDI Ukraine – National Democratic Institute.

Олена Бадюк: Які ідеї та цілі ви ставите перед собою?

Оксана Іванців: Ще в ході роботи над фільмом «Невидимий батальйон» у нас були історії про повернення до мирного життя жінок-ветеранок. Особливо яскраво це було видно в історії Оксани Якубової, яка проходила лікування від ПТСР, але й історія Андріани – це теж історія про повернення. В Андріани маленький син; і це про те, як вона рефлексувала свої переживання після фронту, як після цього включилася в допомогу ветеранам. Андріана багато займається допомогою в тому, щоб ветеранам надавали статус УБД, також вона координаторка проектів «Мандри ветеранок». Це теж той сенс, який жінки віднаходять після повернення з фронту.

Все це наштовхнуло нас на роздуми про те, що цих дівчат треба об’єднувати. Ця зустріч про те, як їх познайомити між собою, щоб вони разом поговорили про те, що далі в мирному житті вони можуть робити для України й в чому їхня місія тут.

Олена Бадюк: Чи надходять вже заявки про участь і наскільки учасниці готові долучатися?

Андріана Сусак: Учасниці готові долучатися, вони відпрошуються в своїх командирів, щоб встигнути приїхати з Донбасу. Ми розраховуємо на 35 учасниць –  35 вже є. Скільки приїде – побачимо вже в п’ятницю-неділю.

Олена Бадюк: Тобто певні учасниці ще не є ветеранками та досі перебувають в зоні проведення ООС?

Андріана Сусак: Так, деякі ще перебувають, несуть службу і захищають нас. Ветеранка – це не тільки людина, яка повернулася з фронту, а й та, яка брала участь в бойових діях чи досі несе службу в зоні ООС. У нас будуть не тільки ветеранки, військовослужбовці, але й люди, максимально включені у війну, в допомогу та перемогу. Це можуть бути парамедики, волонтери. Це активні жінки, які з перших днів повністю відкинули свої  справи й максимально націлені на перемогу.

Олена Бадюк: Яким був ваш досвід повернення?

Андріана Сусак: Мій досвід повернення був ще в 2015 році. Тоді ще не було ніяких програм реабілітації – тільки розпочиналися волонтерські проекти.

У мене не було жодної реабілітаційної програми. Спочатку, коли я повернулася, – це закриття в собі, неможливість розповідати про свій досвід, спілкуватися про це з людьми, які не включені в процеси. Це тільки розмови про війну, про те, що хочеться знову повернутися. І це неможливість повернутися до попереднього місця роботи, до тих звичних тобі справ, якими ти займався до війни. Тоді я включилася в громадський сектор, щоб дівчата поверталися і їм було куди, щоб вони могли подорожувати з «Мандрами ветеранок», знаходили себе на інформаційному, громадському фронті, щоб їм не було так важко, щоб в Україні розвивалися реабілітаційні програми.

Олена Бадюк: Чи можна стверджувати, що Зліт ветеранок – перший крок до формування спільноти? Чи певна спільнота вже сформувалася і наразі це новий етап для її розширення?

Оксана Іванців: Мені здається, все-таки це перший крок до формування. Хтось із цих жінок знайомий, хтось ще не спілкується між собою. Це перше офлайн знайомство – вихід у реальність, де можна обійняти одна одну. Ми дуже віримо, що тут народяться якісь нові ідеї.

У нас заплановані фасилітаційні сесії, де дівчата будуть говорити про те, які цінності їх об’єднують, чому вони тут, як їхні особисті мотиви вливаються в загальну канву того, що може принести Україні цей рух, які свої цінності кожна з них кладе в фундамент цього руху. Ми думаємо, після цієї зустрічі буде закладено початок, наріжний камінь подальшої роботи – з розумінням того, як ми можемо посилити одна одну та що можемо зробити разом для України.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.