Фото: Громадське радіо
Гостя ефіру — представниця оргкомітету «Волонтерської премії» Анастасія Черноштан.
Олена Бадюк: Чи задоволені ви тим, як відбулася подія? Чому нагородження проходить саме 30 листопада?
Анастасія Черноштан: Мені завжди дуже приємно, коли ця премія проходить, якою б не була втома після проведення заходу, завжди відчуваєш феєрверк емоцій. Ми запрошуємо не тільки номінованих цього року, а й тих, хто були номіновані у минулі роки, як гостей. Дата 30 листопада є для нас визначальною, тому що в цей день був створений «Євромайдан SOS». Також в цей день були побиті студенти, після чого багато людей вийшли на вулицю для того, щоб захищати свої права, відстоювати свою гідність. Таким чином вони пробудилися від літургічного сну, в якому перебували попередні кілька років, стали активними, небайдужими, вирішили захищати себе і тих громадян, з якими вони живуть в країні. Саме в цей день ми хотіли відзначити волонтерів.
Олена Бадюк: Чи стає волонтерів в Україні більше? Скільки номінантів було в цьому році?
Анастасія Черноштан: В цьому році понад 100. Слід враховувати те, що волонтерство не виникло в 2014 році, воно існувало багато років до того. Волонтери були менш відомими. Мета волонтерської премії — показати, що волонтери є надзвичайними людьми.
Олена Бадюк: Але до 2014 року не було війни.
Анастасія Черноштан: Не було війни, волонтери дуже тихо робили свою роботу, хоча вона була дуже важливою.
Олена Бадюк: Давайте розкажемо про переможців.
Анастасія Черноштан: Ми номінували двох людей посмертно. На початку заходу ми оголосили хвилину пам’яті за тими волонтерами, які були номіновані посмертно. Це Ігор Мішалкін та Валентин Гонтар. Лауреати, яких ми відзначали як трьох переможців, були Марлен Асанов (його затримали, він є політичним в’язнем, знаходиться в СІЗО на території Криму), Олена Єгорова (вона взялася організовувати перший волонтерський пункт в опіковому центрі) та Олексій Доля (етнограф, який проводить реабілітацію військових АТО).
Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.