Вони творять сучасну культуру світового рівня, - Проскурня про лауреатів Шевченківської премії

Президент України сьогодні, 9 березня, вручив Шевченківську премію восьми лауреатам у категоріях література, публіцистика, музичне мистецтво, візуальне мистецтво та кіномистецтво

Ведучі

Лариса Денисенко

Гостi

Сергій Проскурня

https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2018/03/hr_kyivdonbass-2018-03-09_marafon_shevchenko.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2018/03/hr_kyivdonbass-2018-03-09_marafon_shevchenko.mp3
Вони творять сучасну культуру світового рівня, - Проскурня про лауреатів Шевченківської премії
0:00
/
0:00

Режисер Сергій Проскурня завітав у студію Громадського радіо одразу після церемонії нагородження цьогорічних лауреатів Шевченківської премії.

Говоримо про атмосферу заходу, а також про лауреаток та лауреатів, яких, на думку режисера, схвалив би сам Тарас Шевченко.

 

Атмосфера була надзвичайно неформальна

Спочатку було урочисто, всі співають. Але в першому ряду сидять люди, яких ти не просто знаєш, а «ніздря в ніздрю» рухаєшся в цьому складному українському й не тільки світі, розумієш, що змінилася візія, змінився контекст прийняття рішень, склад Шевченківського комітету – зовсім інші люди, інші правила гри.

Всі, кого нагороджував президент і кому він тиснув руку, це люди, за яких не соромно. Це люди, які реально творять сучасну культуру світового рівня.

Павло Маков (за мистецький проект «Втрачений Рай»)

Абсолютно геніальний художник-графік із Харкова, який має власний музей у Амстердамі, роботи якого є в колекціях всіх найбільших музеїв сучасного мистецтва в світі.

Він графік, як і Тарас він працює з дошкою, з хімікатами – в тому ж абсолютно технологічному середовищі, в якому жив останні роки академік графіки, як тоді казали, «русский Рембрандт» Тарас Шевченко – перший академік графіки в Російській імперії.

Павло працює в тих самих техніках, робить не тільки цикл «Втрачений Рай», за який йому дали премію. Я не за те, щоб давати премії за твори, я, як і Оксана Забужко, за те, щоб премії давались особистостям за їхній комплексний внесок у розвиток культури, мистецтва, літератури.

Маков і є таким абсолютно комплексним у цьому розумінні. Він теоретик мистецтва, він прекрасний філософ мистецтва і світом визнаний художник-графік.

Вікторія Польова (за хорову симфонію на канонічні тексти «Світлі піснеспіви»)

Вік цієї жінки абсолютно не відчувається. Не тільки тому, що вона тендітна, мила й дуже жіночна, а тому, що вона є втіленням тих тонких космічних вібрацій, які нас оточують і які вона нас примушує почути. Її цикли хорових творів на сакральні тексти говорять до тебе, до найкращих твоїх особистих струн, до твоєї власної чистоти, тремтливості, тонких почуттів.

Сергій Плохій (за книгу «Брама Європи»)

Він є дуже важливим для України очільником української науки в світі. Англійською мовою він видав книгу, яка потім була перекладена українською. Він відкриває світу нашу Україну – сучасну, модерну – через аналіз літератури та української класики. Це колосальна та важлива функція.

Емма Андієвська (за книги поезій)

Це велика моя особиста любов. Це представниця Нью-Йоркської поетичної групи, українка, яка живе все життя за кордоном, хоча вона родом із Донбасу.

Вона сама по собі є згустком мистецької енергії. Вона є надзвичайно артистичною – в поводженні, в побуті, надзвичайно яскрава. Її завжди можна помітити в натовпі. Її голос знають всі, хто слухав «Радіо Свобода» в найгірші радянські часи, коли станцію глушили, а вона несла правду про Україну. І вона пише величезні романи-екшени, надзвичайно ніжну та тонку поезію, вона малює.

Її персонажі більше схожі на космічних гомункулів, істот із Космосу, із тих світів, про які ми тільки можемо здогадуватись. Але це все українські архетипи! Цих космічних персонажів вона примушує грати ролі українців і вибудовує з ними українські сюжети. Для мене її роботи дуже близькі до способу мислення Марії Примаченко. І технічно, але в той же час, це така свобода жесту – рука створює форму, а це вже є зміст.

«Вавілон 13» (за цикл історико-документальних фільмів про Майдан)

Хто в світі не знає, що таке «Вавілон 13»? Це позиція, це місія, неймовірна сміливість. Двоє з них були заарештовані в Криму під час так званого «референдуму», і виймали ми їх звідти з дуже великими труднощами. Вони завжди були там, де гаряче: і на Майдані, й зараз у АТО.

Дзвониш їм і питаєш: «Слухай, а ти взагалі живий?» Повірити нереально, що можна було би вийти з тих ситуацій, які вони фільмують! І вони створили літопис наших днів.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.

Читайте також: Цьогоріч за Шевченківську премію змагалися дуже сильні номінанти – Іван Малкович

Коментарi до запису