Громадське радіо
Чому глядачам пропонують сприймати постановку наосліп, розкажуть режисер вистави Дарина Дяденко і виконавиця однієї з ролей Ніна Аракелян.
Григорій Пирлік: Розкажи про цей есей, які думки у ньому закладені?
Дарина Дяденко: Коли відбувався Львівський книжковий форум, ми думали, як би презентувати так книгу, що це не просто книга, і не просто автор, який написав такі прекрасні філософські есеї, а хотіли дати можливість гостям відчути, що в цій книзі. Тому придумали таку постановку із зав’язаними очима для того, щоб загострити слух і дати можливість всім серцем і душею відчути сенс – що значить іти поміж мертвих і не відволікатися на якісь зорові образи.
В основі есе сюжет простий: філософ подорожує, опиняється в Стамбулі на рибному ринку, ходить поміж рядами і бачить серед риб одну живу рибину. І це його наштовхує на роздуми, що значить взагалі бути живим, що таке взагалі життя, що значить рухатися поміж мертвих. В есе описуються начебто рибини, але коли ти читаєш, то розумієш, що ці рибини – це кожен з нас. І рухатися поміж мертвих в даному випадку – про внутрішній якийсь рух, про рух людини як такої.
Григорій Пирлік: Ніно, яка роль тобі відведена?
Ніна Аракелян: Насправді, моєї ролі як такої немає в есеї, вона не прописана, але оскільки ми говоримо про якесь творче цілісне сприйняття, ми вирішили її ввести. Отже, я граю рибу. Це не якась конкретна риба, це скоріше, роздуми самого автора, просто розширені поезією, яка допомагає відчути цей есей більш емоційно. Тому цей персонаж був введений, щоб зачепити наші почуття.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.