Я б радив Савченко діяти по-іншому, — політв’язень Яценко

Гість ефіру — колишній російський політв’язень Юрій Яценко.

Михайло Кукін: Ви провели в російських тюрмах понад рік?

Юрій Яценко: Рік і два дні. Мене затримали у травні 2014 під час приватної поїздки прямо в номері готелю, вивели на перевірку документів. Далі поліцейські зняли мої відбитки пальців, пробили по базам даних. Уже хотіли відпускати, але інформацію передали в ФСБ, представники якої дізналися, що я був активістом Майдану.

Мені сказали, що я можу отримати гроші, сказавши, що мене надіслала Україна вести тут диверсійну антиросійську діяльність, а я як людина, яка не хоче виконувати злочинних наказів, звернувся до ФСБ з проханням про допомогу. Я сказав, що мені це не цікаво, я нічого не порушую, відпускайте. Після того мені дали зрозуміти, що я не маю вибору. Вони спочатку переконували, потім почали погрожувати кримінальним переслідуванням, погрожували, що підкинуть наркотики. Я відмовлявся, вони перейшли до побиття.

Перші кілька днів це були розмови у відділку поліції та ФСБ міста Обоянь (це Курська область). Після цього мене завели в суд, сказали, що я неправильно заявив мету візиту в Росію. Я заявив приватну ціль, а за рішенням суду вона мала б бути туристичною. Але приватна мета візиту включає туристичну, приватна є ширшою.

Через 10 днів рішення суду набуло чинності, але мене не депортували. Вони тривали мене в повній ізоляції. Але мені вдалося передати записку до України, у якій я повідомив про моє місцезнаходження.

Михайло Кукін: Ви їздили вдвох з товаришем. Його видворили?

Юрій Яценко: Товариша затримали разом зі мною. Всі ці події відбувалися з нами спільно, але через три місяці нашого незаконного утримання в спецзакладі для іноземців (нас могли там тримати 10 днів до набуття чинності рішенням суду). Вже було задіяно МЗС, Генеральний прокурор України, уповноважена з прав людини Amnesty International, Freedom House. Інформація про це була в ОБСЄ. Жодні правові механізми не діяли. Це вже була судова тяганина з управлінням федеральної служби виконання покарань з приводу того, що вони не виконують рішення суду. Їм потрібно було або видворити нас, або якимось чином затримати. Богдана видворили. Мене залишили на підставі порушення кримінальної справи.

Михайло Кукін: Начебто знайшли 40 грамів вибухової речовини у якогось таксиста, який сказав, що отримав це від вас на зберігання.

Юрій Яценко: Так. В 2013 році. За рік до мого затримання. Вони порушили справу за 2013 рік за контрабанду мисливського пороху у розмірі 40 грамів. Ця стаття передбачає від 3 до 7 років позбавлення волі. Перед порушенням справи вони мене попередили, що, якщо я не погоджуся на співпрацю, вони порушать цю справу. І вони порушили. Цьому передували катування, мені доводилося різати собі вени. Все це відбувалося при тому, що я був невинний. Справу сфабрикували аж через три місяці після всіх тих подій.

Михайло Кукін: Суд дав 9 місяців, коли ви вже відбули термін?

Юрій Яценко: З юридичної точки зору спочатку порушили справу по контрабанду вибухівки. Оскільки вони допустили грубу помилку в тому, що мисливський порох не може бути предметом того злочину, також не може бути предметом і злочину «зберігання вибухівки». Щоб не почався скандал, я так думаю, вони вирішили закрити статтю «контрабанда вибухівки», відкрити «зберігання» і за відсидженими мене випустити.

Михайло Кукін: Ви — єдиний приклад українського громадянина з тих, кого називають російськими політв’язнями, які повернулися на Батьківщину не тому, що вас обміняли, а тому, що закінчився термін покарання. Ви були першим зі звільнених. Чому цю історію майже ніхто не знає?

Юрій Яценко: Тому що кампанія зі звільнення політв’язнів активно розпочалася з періоду мого звільнення. Правозахисники створили кампанію #LetMyPeopleGo. Вони почали «штурмувати» наші владні органи для того, щоб вони звернули увагу на цю проблематику, почали діяти. Проблема політв’язнів для української влади, для МЗС була новим викликом. Влада не була готова.

Михайло Кукін: Минулого разу, коли ви були у нас, ви говорили, що ставите собі за мету звільняти інших в’язнів. Що ви робите зараз для звільнення політв’язнів?

Юрій Яценко: З часу свого звільнення я став спікером кампанії #LetMyPeopleGo. Завдяки запрошенням іноземних політиків, організації моїх поїздок громадськими організаціями мені вдалося виступити в ОБСЄ, ООН, Європарламенті, в Конгресі США, в парламентах європейських країн, де я мав відповідні зустрічі з політиками. Про таку мою діяльність стало відомо МЗС. В серпні Павло Анатолійович Клімкін запропонував мені бути його спеціальним представником зі звільнення українських політв’язнів на громадських засадах.

Михайло Кукін: Про поїздки Надії Савченко та Геннадія Афанасьєва ми знаємо багато. Про вашу діяльність преса нічого не пише.

Юрій Яценко: Я звертався і звертаюся до МЗС та Павла Клімкіна з проханням долучити мене до міжнародної діяльності, оскільки Україна має використовувати мене як живого свідка агресії Росії.

Багато світових політиків і дипломатів зовсім по-іншому ставляться до свідчень, коли вони є живими, коли людина показує реальні шрами від тортур, документи.

Михайло Кукін: Я пригадую сесію ПАРЄ, під час якої ухвалили важливі рішення щодо підтримки України. Туди поїхали Афанасьєв і Жемчугов. Вам не пропонували поїхати з ними?

Юрій Яценко: Мені не пропонували, але я звертався, щоб мене долучали. Конкретно щодо цієї поїздки я не звертався. Можливо, в подальшому мої пропозиції будуть почуті. Я започатковую студентські та учнівські рухи в підтримку політв’язнів. Це написання листів, збір літератури, гуманітарної допомоги. Я готовий це робити по всій Україні, але для цього потрібен ресурс.

Михайло Кукін: Як ви оцінюєте діяльність звільнених бранців?

Юрій Яценко: Я не можу порівнювати. Надія Савченко є народним депутатом, членом ПАРЄ. Це інший ресурс, зв’язки, інша відповідальність. Вона є всесвітньо відомою.

Михайло Кукін: Якби ви мали такий ресурс, таку славу, як Надія Савченко, ви б так діяли?

Юрій Яценко: З багатьма кроками я не згоден. Якби я був радником Надії, то я б радив їй робити це дещо по-іншому. Але вона — жива людина, яка має право на свій вибір.

Михайло Кукін: У минулому інтерв’ю ви говорили, що не отримали жодної підтримки від держави. Щось змінилося?

Юрій Яценко: Коли я повернувся в Україну, губернатор мені запропонував мені, зокрема матеріальну, допомогу. Щоб оплатити адвоката в Росії, я звернувся за такою допомогою. Мені було виділено адміністрацією 5 тисяч гривень, за якими я не прийшов, бо не знаю, куди я їх маю застосувати. Більше ніяких преференцій я не отримував.

Зараз я працюю над тим, щоб політв’язні мали статус, закріплений в законі, мали соціальні гарантії, щоб їхні сім’ї мали соціальні гарантії.

Михайло Кукін: Начебто ГПУ порушило кримінальну справу проти тих працівників правоохоронних та судових органів РФ, які затримували і порушували права. Якось просувається справа?

Юрій Яценко: Справа була порушена. Слідство триває. Я дав свідчення, сходив на експертизу, показав шрами. Поки триває стадія слідства. Далі, як я розумію, має бути процедура заочного судочинства.

Михайло Кукін: Чи потребуєте ви медичної допомоги?

Юрій Яценко: Я відчуваю себе здоровим. Єдине, що мені не сшивали вени, а тільки шкіру. Це неправильне надання медичної допомоги. Наразі все зажило.

Михайло Кукін: За громадську діяльність ніхто не платить. На які гроші ви живете?

Юрій Яценко: За гроші батьків та підробітки. Через громадську діяльність я б не зміг працювати на стабільній роботі.