facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Я хочу, щоб в Україні з’явилася культура розуміння опери, — Шелепницька

«На наших радіостанція побільшало україномовної музики, але не завжди вона є високоякісною», — каже Наталя Шелепницька

Я хочу, щоб в Україні з’явилася культура розуміння опери, — Шелепницька
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Про концерти в зоні АТО і рівень розуміння класичного мистецтва в Україні говоримо з оперною співачкою Наталією Шелепницькою.

Ірина Сампан: Наскільки вам вдається щоразу вживатися в роль?

Наталя Шелепницька: Коли я підбираю свій репертуар і включаю у свої сольні програми арії з відомих опер, я виношую ці образи під серцем. Я хочу донести до глядача той характер і той зміст, який хотів донести сам автор.

Ірина Сампан: Як виглядає зв’язок між оперним співаком і глядачем?

Наталя Шелепницька: Спочатку глядач затамовує подих в очікуванні того, що зараз буде, а потім лунають овації.

Анастасія Багаліка: Ми знаємо, що ви їздите з концертами в зону АТО.  Розкажіть про це більше.

Наталя Шелепницька: Я не можу взяти зброю в руки, але я є послом миру. І коли почалась війна, я не змогла сидіти осторонь. Я мала робити все можливе і залежне від мене, як від жінки, матері і посла миру, щоб в Україні якомога скоріше запанував мир. За першої нагоди я погодилась поїхати в тур. Цей тур відбувався під патронатом ЗСУ. Ми відвідали 10 міст. Це було дуже небезпечно. Нас возили в броньованих машинах від пункту до пункту. Ми виступали не тільки для військових, а й для місцевих жителів. Ми розуміли, що серед людей, позитивно налаштованих до України, української влади і української пісні, можуть бути так само негативно налаштовані люди. Ми ризикували, але все обійшлося. Ми раді, що нам вдалось підтримати наших хлопців, які щодня ризикують своїм життям. Я була там багато разів і щоразу поверталася звідти спустошеною. Я досі не можу повірити, що це можливо у третьому тисячолітті. Хоча ми розуміємо, що все, що відбувається зараз, готувалося десятиріччями. Росія ніяк не могла змиритися з тим, що Україна є незалежною. Але ми не той народ, який можна поставити на коліна.

Анастасія Багаліка: Ви співали бійцям уривки з опер?

Наталя Шелепницька: Ні. Я співала пісні. В моєму репертуарі є не тільки оперні арії і партії. В моєму репертуарі понад 1000 різних за жанром творів. Я співала бійцям «Ave Maria», співала «Рідна мати моя», «Два кольори», «Моє кохання». В плані матеріалу я абсолютно гнучка.  

Анастасія Багаліка: Я знаю, що ви прийшли до нас з прем’єрою пісні.

Наталя Шелепницька: Автор і композитор Олександр Тищенко написав пісню «З Новим роком, з Різдвом Христовим» в кінці грудня. Я вітаю всю Україну зі Старим Новим роком. Нехай прийдешній рік буде щасливим для всіх. Нехай в кожний дім прийде щастя, радість, любов, добро.

Анастасія Багаліка: Де ви виступаєте?  

Наталя Шелепницька: В мене багато концертів в Європі та Америці. Був такий період, коли за кордоном я була частіше, ніж в Україні. Зараз я намагаюсь більше бути в Україні, бо я хочу бути корисною Україні. Я хочу піднімати рівень культури. Чомусь в Україні ми тільки наближаємось до класичного мистецтва, а я б дуже хотіла, щоб ми більше цінували високе мистецтво. Тепер на наших радіостанція побільшало україномовної музики, але не завжди вона є високоякісною. Я завжди за те, щоб була і якість, і кількість.

Ірина Сампан: Можливо, ви заспіваєте нам щось наживо?

Наталя Шелепницька: Добре, я заспіваю фрагмент «Адажіо Альбіноні».  

 

Поділитися

Може бути цікаво

Евакуація безпритульних тварин, правильне харчування і догляд за котами: як працює котель в Ірпені

Евакуація безпритульних тварин, правильне харчування і догляд за котами: як працює котель в Ірпені

Зрадників ніхто не любить: як колаборанти опиняються у російських СІЗО

Зрадників ніхто не любить: як колаборанти опиняються у російських СІЗО

Як повертали українську історію Донеччини попри тиск місцевої влади

Як повертали українську історію Донеччини попри тиск місцевої влади

«Не було жодного випадку, щоб якусь проблему нашого паліативного пацієнта ми не розв’язали нашою командою»

«Не було жодного випадку, щоб якусь проблему нашого паліативного пацієнта ми не розв’язали нашою командою»