Як декомунізують читанку для молодших школярів?

В ефірі «Громадського радіо» готуємося до нового навчального року та обговорюємо зміни в шкільній програмі з літератури. Що і як будуть читати учні молодшої школи в 2016 навчальному році? Детальніше розповідає письменниця і директор порталу дитячої літератури «БараБука» — Тетяна Стус.

Ірина Славінська: Що саме змінили в корпусі текстів для дітей молодших класів?

Тетяна Стус: Мова йде про розвантаження програм. Буде не занадто, а інакше. Ми реформували, оновлювали, осучаснювали і навіть іноді декомунізували тексти для читання для молодших класів. Вносили зміни в корпусі імен авторів для 2, 3 і 4 класів.

Ірина Славінська: Переписали читанки?

Тетяна Стус: Ні, ще не переписали, але до того йде. Ця програма буде апробуватись. Ведеться робота над читанками і хрестоматіями. Вже до Нового року школам запропонують нову читанку з творами сучасних українських дитячих авторів.

Зараз можна читати ще тих авторів, які були і будуть в читанках, адже в програмі прописано рекомендований список імен. Багато авторів є у відкритому доступі, можна навіть придбати одну книжку на клас. Та і вчитель має гнучкість у календарному плануванні, може підбирати твори відповідно до свят, пори року і тд.

Ірина Славінська: Твори з читанки часто навіюють тугу і нудьгу. Які сюжети містяться в нових творах?

Тетяна Стус: Рекомендованими є автори, а не тексти. Не йде мова про «іконостас» авторів. Тут було важливо дібрати ритмічний ряд текстів, хотілося звільнити тексти від ідеологічних архаїзмів. Ми даємо і проблемні тексти, але при цьому показувати, що світ хороший і прекрасний. Також нарешті не аналізується, хороший чи поганий персонаж. Натомість аналізується його вчинок, вчитель проговорює те, що ми не оцінюємо людину, а даємо можливість виправитись.

У нас є ті автори, які в школах вже читали. Наприклад, Леся Ворона, Іван Андрусяк, Марина Павленко. Вводяться також імена, які є показовими у сучасних напрямках: Саша Кочубей, наприклад. Ми рекомендували один її твір, але там кілька разів використовується слово «капець», тому вона дала свій ексклюзивний твір про поїздку в Чорнобильську зону. Це дуже чуттєво. І, на жаль, без шароварів ніхто такі речі не проговорював. Також рекомендуємо Марину та Сергія Дяченків, Катерину Бабкіну, Мар’яну Савку, Галину Малик. Особливо хочу відзначити текст ведучої «Громадського радіо» Лариси Денисенко, адже у програмі є і нон-фікшн, є розділ «Пізнавальні тексти». Зараз змінилась стилістика таких текстів. Тому важливо було показати її правоосвітню діяльність.

Ірина Славінська: Хочу нагадати, що Лариса Денисенко є упорядницею дитячих видань «Правобукварик» і «Абетка права», що направлені на молодших школярів і підлітків.

Тетяна Стус: Нам пішли назустріч видавці і автори, погодились надати нам право на використання їх інтелектуальної власності.

Ірина Славінська: Чи є ідеологічна парасолька у цих текстах?

Тетяна Стус: Деяких авторів реально довелось вилучати з програми. Перечитували біографії авторів, вилучали тексти із застарілою мовою, а також теми, які сучасній дитині будуть заважкими. Ще один нюанс — відмовитись від визначення ідеї твору, дітей часто змушували це робити. Тепер дитина визначає головні думки твору, ми полегшили стосунки дітей з текстом.

Ірина Славінська: Чи передбачено читання і обмін думками про прочитане?

Тетяна Стус: Це стосується методики, а не програми. Тут сучасні вчителі, на жаль, мало знають про світові практики. Треба ж добре вчитись, як рефлексувати над прочитаним.

На «EdEra» готуються ролики, що стануть вчителям в допомозі. Втішає, що з’явилось багато вчительських спільнот.

Ірина Славінська: Що можна порадити вчителям в цьому контексті?

Ірина Славінська: Звертаюсь до батьків: не даруйте сервізи, ланцюжки чи квіти, а купіть книжки. Тверезо гляньте на гроші, які ви вкладаєте в школу. Подивіться прізвища нових авторів і забезпечте свій клас бібліотечкою. А порада вчителям — не бійтесь шукати інформацію. Є, наприклад, ресурс «Читанка».