Як на окупованих територіях тиснуть на протестантів?

Гість ефіру – віце-президент Всеукраїнського союзу церков євангельських християн-баптистів Ігор Бандура.

Тетяна Курманова: У липні в так званій «ЛНР» церкви євангельських християн-баптистів назвали екстремістською організацією, яка має зв’язки з українськими військовими формуваннями. Як давно Всеукраїнський союз церков євангельських християн-баптистів працював на території Донецька та Луганська та як ситуація змінилася після окупації?

Ігор Бандура: Церкви євангельських християн-баптистів на Донбасі були понад ста років, як і євангельський рух в Україні. Частково він розвивався в ті часи, коли представники Англії, Німеччини та інших європейських країн приїздили туди, щоб розвивати Донбас. Багато з них були протестантами.

У Донецькій області у нас було понад 100 церков, у Луганській – близько 80 із загальним членством близько 12 тисяч членів. Якщо додати дітей, то можна помножити на 2 чи 3.

Тетяна Курманова: Що змінилося після того, як ці території стали окупованими? Коли ви почали відчувати тиск з боку бойовиків?

Ігор Бандура: Наші церкви відчували тиск з самого початку, тому що до протестантів, до євангельських віруючих загалом вороже ставлення, ймовірно, під впливом церкви Московського патріархату, яка хоче мати повне домінування. Як і в царські часи, часи колишньої Русі, в радянські часи і в часи сепаратизму баптисти виявляються ворогами тих режимів, які є. Можливо, тому, що для баптистів дуже цінна свобода віросповідання не тільки для нас, а для всіх. Можливо, тому, що баптисти, як і інші протестанти, не дуже вписуються в тоталітарні режими. Ми розуміємо, що окуповані території знаходяться під тотальним контролем РФ, всі закони копіюються звідти. Ще тоді, коли був Майдан, коли люди виходили для мирних молитов за Україну, за край, вже тоді були перші погрози, перші побої. Як тільки території були окуповані, постраждало дуже багато домів молитви, дуже багато віруючих людей змушені були роз’їхатися по всій Україні.

Як тільки території були окуповані, дуже багато віруючих людей змушені були роз’їхатися по всій Україні

Тетяна Курманова: Це якось пояснювалося? Можливо, ви допомагали пораненим чи українським військовим?

Ігор Бандура: Я не думаю, що наші віруючі займають дуже активну позицію в допомозі військовим, тому що по всіх міжнародних законах армією займається держава. Волонтерський рух – це допомога, але вона не має мілітаризованого характеру, вона має більше гуманітарний характер. Я не думаю, що віруючі чи не віруючі мають переслідуватися за те, що вони підтримують поранених, знедолених, тих, хто став біженцем у своїй власній країні.

Тетяна Курманова: Ми повідомляли, що бойовики так званої «ЛНР» пограбували молитовний будинок. Чи багато було пограбувань?

Ігор Бандура: Ми знаємо про декілька домів молитви, які були не тільки пограбовані, деякі були забрані. Пізніше (напевно, така була кон’юнктура, не було сміливості утискати віруючих) частина домів молитви була повернута, частина майна досі не повернута. Якщо ми говоримо про Донецьк, то Донецький християнський університет був забраний, там досі розквартировані війська так званої «ДНР», не повернута ні бібліотека, ні комп’ютери, ні приміщення.

Тетяна Курманова: Чому окупаційна влада називає вас екстремістами, на вашу думку?

Ігор Бандура: Це дуже дивна і маніпулятивна технологія, тому що баптисти ніколи не були екстремістами. Я думаю, що це просто провокація, яка покликана створити певний тиск, тому що наші церкви не подали заявок на перереєстрацію.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.