Як російська агресія вплинула на правосуддя на сході України?

Проаналізуємо його результати з експертами-юристами Маркіяном Галабалой і Антоном Кориневичем.

Михайло Кукін: Про що йшлося в дослідженні і як його здійснювали?

Маркіян Галабала: В першу чергу варто зрозуміти, що аналіз стосувався підконтрольної українському уряду території, тому що, на жаль, наш дослідницький інструментарій не дозволяв зробити це дослідження на території самопроголошених «республік».

Дослідження стосувалося дуже багатьох сфер правосуддя – це не лише суди, а й вся правоохоронна та юридична система.

Антон Кориневич: Ми можемо пишатися цим дослідженням, адже воно не оціночної точки зору людей з різних професійних сфер, а це справді емпіричне дослідження, яке великою мірою проводилося в полі і на місці. Для того, щоб зробити це дослідження, ми проводили інтерв’ю людей, які задіяні у правоохоронній системі та системі правосуддя, ми працювали також з фокус-групами, тобто проводили анкетування п’яти груп: правозахисники, адвокати, слідчі поліції, прокурори, судді. Наші колеги проводили аналіз моніторингу судових рішень – було проаналізовано понад 400 рішень. Понад 200 судових засідань було відвідано, тобто вівся реальний моніторинг в реальному часі. Було проаналізовано понад 20-ти законів і понад 80-т законопроектів, пов’язаних з Донбасом. Тобто направду це дослідження акумулює все те, що відбувалося і відбувається з правосуддям на Донбасі з початком збройної агресії.

Михайло Кукін: У вашому прес-релізі написано, що є чотири ключових проблеми, які ви виявили по результатах цього дослідження. Перша – слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні. Про що саме йдеться? Це брак кадрів?

Маркіян Галабала: Так, дуже велика проблема – це мала кількість слідчих, суддів, прокурорів, які хочуть працювати в цій системі, а на лінії розмежування це бажання взагалі зникає. Тому накопичується велика кількість кримінальних проваджень. Також є певний елемент залежності судової системи від правоохоронної, на жаль, прокуратура і слідчі часто впливають на суддів в позапроцесуальному процесі. Це матеріальне забезпечення: в суддів та працівників прокуратури воно завелике, в працівників – замале.

Михайло Кукін: Друга проблема – законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Попри п’ятий рік війни.

Антон Кориневич: Так, тільки в січні 2018-го року Україна нарешті визнала характер збройного конфлікту на Донбасі як міжнародний. Ми далі не маємо змін до кримінального законодавства України для того, щоб належним чином імплементувати положення міжнародного права про злочини проти міжнародного права. Тобто нарешті потрібно ввести в Кримінальний Кодекс злочини проти людяності – це ганьба, що в КК немає такої категорії. Воєнні злочини в нас криміналізовані неналежним чином, злочин агресії проти країни Україна розуміє зовсім не так, як його розуміє міжнародне співтовариство. Ми також повинні говорити про кваліфікацію дій російських громадян, які або є російськими військовослужбовцями, або знаходяться тут поза межами збройних сил РФ, але воюють проти України. Тобто тут є багато про що говорити.

Михайло Кукін: Третя проблема – ускладнений доступ до правосуддя, ми про це побіжно сказали, що і немає кадрів, а в «сірій зоні» взагалі майже не діють органи правосуддя. Я так розумію, що через це є складності з судовою практикою?

Маркіян Галабала: До речі, якщо говорити  про територію, ближчу до лінії розмежування, то рівень злочинності там суттєво нижчий, ніж на території всієї України за рахунок, напевно, військових.

Щодо другого, так, є певні проблеми з судовою практикою, і вони відображені в цьому дослідженні, і стосуються дуже різних сфер, починаючи від кримінально-правової кваліфікації терористичних організацій. Дуже багато є випадків, коли прокуратурою інкримінувалася участь у терористичних організаціях наших співгромадян, які справді тримали в руках зброю. Де є визначення, що «ДНР» і «ЛНР» є терористичними організаціями – чи це треба доводити в кожному судовому засіданні, чи це якась постанова Верховної Ради, якої немає.

Михайло Кукін: І тут дотична четверта проблема – уникнення відповідальності за злочини, вчинені в цих умовах, адже по-різному використовують контекст: одна і та ж обставина може бути і обтяжуючим, і пом’якшуючим фактором.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.