Яким буде загальномедичне страхування і хто за це платитиме?

У студії «Громадського радіо» — заступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк.

Лариса Денисенко: На що впливатимуть ці 10 постанов?

Павло Ковтонюк: Є 2 найбільш важливі постанови. Це 2 концепції: концепція реформи фінансування медицини і концепція розвитку громадського здоров’я. Система фінансування охорони здоров’я — це перехід на страхову модель медицини. Система громадського здоров’я — це побудова в Україні системи, в якій держава займається тим, щоб її громадяни не хворіли.

Лариса Денисенко: Розкажіть детальніше про концепцію страхової медицини.

Павло Ковтонюк: На побудову страхової моделі фінансування медицини в різних країнах йшло понад 5 років. Україна — остання країна серед постсоціалістичних країн, що береться за цю реформу. Її кінцева мета — запровадити програму національного медичного страхування. Тобто за ті податки, що люди платять, вони мають відчувати себе застрахованими на певний обсяг конкретної медичної допомоги.

Лариса Денисенко: Йдеться про податки, які ми вже платимо, чи про додаткові податки?

Павло Ковтонюк: Модель, яку ми пропонуємо, базується на тих податках, які ми вже платимо. Більш того, вона базується на загальному оподаткуванні. Це не ті податки, які беруться з зарплати, а ті податки, які беруться, наприклад, з наших витрат в магазині. Ми хотіли прив’язати медичне страхування не до статусу занятості, а до тих податків, які платяться всіма людьми незалежно від їхньої зайнятості. Люди не відчують якогось додаткового навантаження. В цьому сенсі реформа пройде непомітно для людей.

Лариса Денисенко: Куди раніше йшли ці загальні податки?

Павло Ковтонюк: Ми їх платимо і вони успішно йдуть в державний бюджет. Проблема в тому, що витрачаються вони не так успішно. Тобто ми не відчуваємо, що заплатили ці гроші. Хоча в середньому кожна людина вносить на охорону здоров’я приблизно 1,5 тис. гривень на рік. Наша мета — спрямувати ці кошти за пацієнтом. Сьогодні вони йдуть не за пацієнтом, а за лікарнею. Держава за радянською традицією витрачає наші кошти на утримку всієї мережі лікарень. На наступний рік це 55 млрд. гривень. Ми хочемо взяти ці кошти і оплачувати конкретні послуги для конкретних людей.

Лариса Денисенко: Яким буде цей механізм? Припустимо, що людина йде до свого терапевта. На цьому етапі вже починає діяти договір страхової медицини?

Павло Ковтонюк: Екстрена допомога не має бути прив’язаною до страхування. Вона надається всім і за будь-яких умов. Наступного року ми плануємо впроваджувати новий принцип щодо лікаря першого контакту, яким є терапевт, педіатр або сімейний лікар. Цим лікарям з наступного року ми хотіли б почати платити по новому принципу, тобто за кожну конкретну людину, яку веде цей лікар. Людина приходить в поліклініку, записується до певного лікаря, якого обирає самостійно, і укладає з ним своєрідну угоду. В залежності від кількості укладених угод, держава виділятиме туди кошти.

Ірина Сампан: Що цей механізм дасть лікарям?

Павло Ковтонюк: Він виховає у них конкуренцію і справедливо розподілить між ними кошти.

Лариса Денисенко: Чи буде різниця між медичним страхуванням для дорослих і дітей?

Павло Ковтонюк: Ні. Медичне страхування, яке ми хочемо запровадити, буде універсальним для усіх громадян. Якщо говорити про трирічну перспективу, з’являться послуги, які не покриватимуться державним страхуванням. Тоді люди зможуть використовувати інші механізми: приватне медичне страхування або механізм співоплати. Первинна допомога покриватиметься страхуванням на 100%.

Ірина Сампан: Що буде входити у цей пакет медичних послуг і ліків?

Павло Ковтонюк: Наступного року ми займемося розробкою державного гарантованого пакету медичного допомоги. Але ми починаємо впровадження не чекаючи на завершення розробки медичного пакету послуг. Ми чітко розуміємо, що первинна медична допомога там буде повністю покриватися. Що стосується спеціалізованої допомоги і ліків, буде розроблено пакет, який не буде містити всі послуги. Будуть певні обмеження, що нормально для країни, в якій немає достатньо коштів для того, аби покрити все. Так, обмеження будуть, але, з іншого боку, поза цими обмеженнями у людей будуть тверді гарантії надання безкоштовної допомоги.

Ірина Сампан: Зараз в Україні немає пакету гарантованих медичних послуг?

Павло Ковтонюк: Немає. В нас є стаття № 49 Конституції, яка говорить про те, що вся медична допомога в Україні є безкоштовною. Ми ж запроваджуємо абсолютно чесний механізм.

Лариса Денисенко: Що передбачає собою розвиток системи громадського здоров’я?

Павло Ковтонюк: Традиційно Україна успадкувала від Радянського Союзу поняття про громадське здоров’я як боротьбу з епідеміями. На Заході давно зрозуміли, що люди страждають і помирають в сучасному світі від неінфекційних захворювань. Хтось має дбати про запобігання таким захворюванням на тому етапі, коли людина ще не хвора. Система громадського здоров’я має займатися саме цим.

Ірина Сампан: Як будуть облаштовані госпітальні округи? Ви виставили термін до лютого 2017 року, тому у чиновників залишається обмаль часу.

Павло Ковтонюк: Госпітальні округи в областях вже в більшій мірі сформовані. Залишається узгодити останні моменти. Госпітальні округи створюються для того, аби впорядкувати мережу лікарень і спланувати її так, щоб лікарні були в міру навантаженими для того, щоб надавати якісні послуги. До цього додається вчасний доїзд людей.