За суспільне мовлення потрібно платити так, як за електроенергію, — кандидат на посаду голови НСТУ

Марек Сієрант вже кілька років мешкає в Україні, працював головним продюсером служби новин телеканалу 3S.tv — це канал Шустера. Потім він був головним інформаційним продюсером телеканалу «Еспрессо», і був одним із засновників польського телеканалу Polsat News.

Валентина Троян: В своїх інтерв’ю ви говорите, що люди, які мають українське походження і західний досвід, можуть принести багато корисного Україні. Ви — саме така людина. В чому якість цього поєднання?

Марек Сієрант: Ми всі знаємо, що Україна рухається не на схід, а не захід. Українцям потрібні знання Заходу, але вони мають бути не тільки енциклопедичні, це, в першу чергу, досвід і практичні дії. Тому українці, які мають українське походження та набирались досвіду за кордоном, можуть принести нову якість.

 

 

Пам’ятаємо, що, якщо якийсь магнат чи король хотів реформувати країну, то брав радників з-за кордону. Ми всі знаємо, що архітектуру робили італійці, друковане письмо — німці, навіть в Печерській Лаврі в XVI столітті православні монахи друкували книги польською мовою.

Україна рано чи пізно буде в Євросоюзі, там є 27 країн, і з ними потрібно конкурувати. А хто може навчити, як це робити? Тільки ті, хто має в цьому досвід, як я.

Україна рано чи пізно буде в Євросоюзі, там є 27 країн, і з ними потрібно конкурувати. А хто може навчити, як це робити? Тільки ті, хто має в цьому досвід, як я

Сергій Стуканов: Як суспільне телебачення працює в Польщі?

Марек Сієрант: Я був збентежений, коли побачив, яке фінансування має суспільне мовлення, тобто державне, — це 30 мільйонів доларів. В Польщі суспільний мовник, назвем його державним, має на 15 мільйонів доларів фінансування більше. Він має 12 тематичних каналів, налаштовану службу новин, сучасні студії, ці картинки хочеться дивитися.

Наприклад, польський канал «Белсат ТВ» за ці вихідні перервав свій ефір, і показував трансляцію з Мінська, де проходив День Волі, де били і арештовували людей. Це переглядало багато людей в Польщі, тобто ви бачите, куди ці гроші ідуть.

Про те, як має бути сконструйоване телебачення, я знаю все

Сергій Стуканов: В нас фінансування не таке потужне, крім того в нас є олігархічні та комерційні канали, які часто обстоюють точку зору не суспільства, а замовників інформації. Яким чином у нас можна змінювати ситуацію, щоб суспільне мовлення ставало незалежним і привабливим для глядача?

Марек Сієрант: Перед усім це зміни в головах. Люди, які будуть управляти цим суспільним мовленням, повинні сказати політичним силам, які володіють медіа, що їм надаються рівні квоти на ефіри. Голова суспільного мовлення має за це відповідати головою. Інакшого вибору немає. Я розумію, що це звучить, як комунізм, але інакше суспільний мовник не буде об’єктивним.

Друге — це фінансування. Є різні джерела фінансування суспільного мовника. Наприклад, абонемент, фінансування з бюджету, доходи від реклами. В Польщі система фінансування суспільного мовника мішана — абонемент, державне фінансування плюс комерційна реклама. Наразі система фінансування через абонемент буде змінюватися, є ідея, щоб цей податок платили люди, котрі платять за електричну енергію, тобто разом із рахунками за електрику будуть платити за суспільне мовлення.

Польське суспільне радіо є конкурентне і воно може протидіяти політичним впливам. Завдяки цьому воно підтягує рівень журналістики.

Польське суспільне радіо є конкурентне і воно може протидіяти політичним впливам. Завдяки цьому воно підтягує рівень журналістики

Валентина Троян: Чи є спроби в Польщі вплинути на суспільне мовлення?

Марек Сієрант: Завжди є спокуси впливати, особливо це видно зі зміною влади. Там, де є фінансування держави, приходить якийсь пан, і вказує, що показувати а що ні, а якщо бачить протистояння, то лякає урізанням грошей. Тому абонемент — є виходом.

Сергій Стуканов: Чи є конкурентним рівень заробітних плат у польському суспільному мовнику?

Марек Сієрант: Так. Люди заробляють трохи менше, ніж в комерційних холдингах, але це гідна зарплата.

Сергій Стуканов: Очевидно, що в нас на держаному телеканалі все дуже погано з зарплатами. Що ви плануєте робити в цьому відношенні?

Марек Сієрант: Я мушу спочатку подивитися на аудит. Я не маю такої інформації, як частина з кандидатів, котрі працювали вже на суспільному мовленні. Я маю побачити, хто скільки заробляє, і хто скільки продукує, скільки є передач. Я би хотів, щоб люди дійсно багато заробляли, тому що це підносить рівень.

Я вважаю, що це абонементна оплата, яка може бути від 75 гривень в місяць від домогосподарства

Валентина Троян: Яке джерело фінансування для суспільного мовника буде більш прийнятним для України?

Марек Сієрант: Я вважаю, що це абонементна оплата, яка може бути від 75 гривень в місяць від домогосподарства. Це нам дає досить велику потужність дофінансування суспільного мовлення. Система може бути мішана — абонемент плюс реклама.

Також може бути і бюджет, але в Україні це означає, що ти мусиш ходити до політиків і просити гроші, а через це йти на поступки. А політик в суспільному мовленні має бути гостем, а не тим, який управляє суспільним мовленням.

Сергій Стуканов: Ви напевно дивились, які програми зараз транслюються на суспільному мовленні. Чи є у вас якійсь ідеї щодо змісту сітки мовлення?

Марек Сієрант: Я хочу це зробити так, як це виглядає у світі. Як ми їмо блюда на обід — спочатку перше, потім друге, і на кінець — десерт. Не змішуємо все в кучу. Коли є телеканал для всіх, значить він для нікого. Потрібно робити тематичні канали. Перший UA мав би бути більш публіцистичним, політичним, мав би пропагувати державну мову і патріотизм.

Дуже важливо розвивати регіональні канали, вони мають бути повністю незалежні з власною сіткою, бо харків’янин краще знає, що йому потрібно, але це не дуже цікавить одесита, який повинен мати свій регіональний мовник.

Звичайно, всі регіональні мовники працюють на центральні канали, але те, що вони висвітлююсь у себе в районі — це святе, і ніхто з Києва їм не буде вказувати, що робити.

Політик в суспільному мовленні має бути гостем, а не тим, який управляє суспільним мовленням

Сергій Стуканов: Яка частка з центральних програм транслюється на регіональних каналах?

Марек Сієрант: Десь 20% регіональної продукції входить в центральний канал. Ви розумієте, якщо діється щось локально, то першим про це дізнається регіональний журналіст. Він стрибає в машину, знімає подію, і робить одночасно включення і на центральний мовник, і на регіональний.

Валентина Троян: Як мають фінансуються ці регіональні філії?

Марек Сієрант: Тут все вирішується абонементом. З нього ділиться все на регіональні та центральні канали. В Польщі регіональні канали фінансуються з абонементної плати та реклами. В Україні це потрібно робити або з регіонального бюджету, або з абонементу. Але ходити і просити гроші — не так просто. Коли країна в кризі, про яке фінансування може бути мова.

Дуже важливо розвивати регіональні канали, вони мають бути повністю незалежні з власною сіткою

Сергій Стуканов: Які у вас є сильні сторони, які могли б допомогти керувати національною телекомпанією? І які слабкі?

Марек Сієрант: Відкритість, комунікативність, перевірка та західний досвід роботи.

На телебаченні я починав свою кар’єру з нуля — був журналістом, редактором, пройшов всі етапи, і мене ніхто не обдурить, що це коштує так чи інакше, бо я знаю, як це робити. Ніхто не скаже, що такого живого включення не можна робити, бо я їх робив. Про те, як має бути сконструйоване телебачення, я знаю все.

Слабка сторона — я не у всьому в Україні можу розбиратися, як люди, які тут народились. Я не зможу нікуди спрямувати, якщо не буду в Україні мати друзів, які звернуть мою увагу на певні речі. Але в мене є команда з українців, поляків, литовців, які мають відповідний досвід роботи за кордоном. Якщо я прийду керувати суспільним мовником, я хочу в радники взяти цих людей.