facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

За три роки війни військові аптечки до цих пір укомплектовують волонтери, — Гук

Насправді в Авдіївці зараз все не так погано, і це результат багатомісячної роботи багатьох волонтерів, і нас зокрема, — Ірина Гук, медичний волонтер «Народного тилу»

За три роки війни військові аптечки до цих пір укомплектовують волонтери, — Гук
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Ірина Гук, медичний волонтер «Народного тилу», розповідає про потреби фонду и те, що потрібно зараз в Авдіївці.  

Анастасія Багаліка: Коли ситуація в Авдіївці почалася загострюватись, ви розгорнули свою діяльність буквально за кілька годин. Зараз «Народний тил» працює в повну силу, для того щоб забезпечити бійців Авдіївки всім необхідним?  

Ірина Гук: Наша робота практично не змінилася за останні три роки. Для нас немає якоїсь надзвичайної ситуації в плані забезпечення всім необхідним медиків, з якими ми працюємо. Насамперед, якщо говорити про Авдіївку, це медики-волонтери 72-ї бригади. Хоча зараз туди кинуті різні сили.

Звичайно, там зараз дуже багато поранених, військових і цивільних, але такої ситуації, як, наприклад, була у Дебальцевому, коли масово просили перев’язувальні матеріали і навіть зеленку, на сьогодні там немає. Від «Народного тилу» протягом останніх днів в Авдіївку, по запитах медиків-волонтерів, поїхали кілька рюкзаків з тактичним світлом, мішки Амбу (дихальна реанімація) — конкретні специфічні запити. Тобто зараз немає катастрофи, коли треба багато чого і вже на вчора.

Анастасія Багаліка: Але суспільство, напевно, вже по інерції звикло, що треба швидко допомагати, і навіть по школах зараз намагаються збирати гроші, хоча волонтери пишуть, що ніяких особливих потреб на сьогодні немає, у них все під контролем.

Ірина Гук: В принципі, у цієї ситуації є як позитивні, так і негативні сторони. З одного боку, дуже добре, що люди прокинулись і є такий поштовх, люди знову згадали, що у нас взагалі-то війна, є поранені, загиблі, що треба допомагати військовим, і всім, хто цього потребує. Насправді це дуже добре. Ми зараз навіть бачимо нові обличчя, готові допомагати. Люди навіть посеред ночі пишуть, дзвонять і питають, як вони можуть допомогти людям в Авдіївці. Ми спокійно розказуємо, що у нас є, чого немає, що ми ще плануємо зробити. Зараз люди вже більше довіряють волонтерам, виділяють їм певні кошти, і кажуть: «Вам видніше, розподіляйте їх, як вважаєте за потрібне». Є, звичайно, певні перегини по Авдіївці, але, з іншої сторони, добре, що країна в таких випадках одразу мобілізується.

Тетяна Курманова: Тобто вам допомагають практично завжди одні і ті ж люди?

Ірина Гук: Якщо говорити про наш бюджет, звичайно, він на 90% складається з тих людей, які допомагають великими сумами і допомагають ще з 2014 року.

Анастасія Багаліка: Поки ситуація була не настільки гострою, як зараз в Авдіївці, мені здається, що «Народний тил» якось зменшив обороти допомоги.

Ірина Гук: Це оманливе враження. Насправді в Авдіївці зараз все не так погано, і це результат багатомісячної роботи багатьох волонтерів, і нас зокрема. Протягом кількох місяців та сама 72-га бригада спокійно, без істерик забезпечувалась нами медичними засобами та оптикою, снайпери отримували патрони і тому подібне. Ситуація в Авдіївці не з’явилася спонтанно, бо там йшли бойові дії і раніше, але не в такому обсязі, проте для тих, хто в темі, загострення ситуації в Авдіївці не було великим сюрпризом.

Тетяна Курманова: Крім 72 бригади, кому ви ще допомагаєте?

Ірина Гук: У нас принцип розподілення допомоги, в основному, відбувається за місцем знаходження підрозділів: хто знаходиться в гарячих точках, ті, звичайно, в першу чергу, отримують допомогу. Крім 72-ї бригади, ми допомагаємо, 36-ій бригаді (це морська піхота), спецпідрозділам. У нас немає якихось обмежень, кому ми допомагаємо, а кому ні.

Тетяна Курманова: А у вас є якісь окремі списки того, що потребують завжди на передовій?

Ірина Гук: Наразі, звичайно, ситуація дуже сильно змінилася, у нас армія уже дуже давно не гола і не боса. Тобто не треба збирати гроші на форму, взуття, бронежилети, каски, термобілизну, спальники — це вже пройдений етап. Ми намагаємось займатись речами, які конкретний боєць або його родина не зможуть піти в магазин і купити, або тому що цього немає в магазині, або тому що це дуже дорого. Тому купівлю, наприклад, хороших берців або класної термобілизни людина вирішує своєю зарплатнею, яка наразі вже достатньо велика, і силами своїх родичів, а волонтери сконцентровані на рідкісних дорогих речах — це оптика, тепловізори, приціли, патрони, зв’язок, акумулятори і специфічна тактична медицина (турнікети, кровоспинні засоби, інтубаційні прилади, дихальна реанімація тощо). Ці речі дуже дорого коштують. Наприклад, укомплектувати один такий рюкзак медика коштує до 15-20 тисяч гривень.

Анастасія Багаліка: Які запити, наприклад, від 72-ї бригади і медиків, які знаходяться в Авдіївці, у вас зараз у стадії розробки?

Ірина Гук: Наразі, в принципі, всі запити по Авдіївці закриті.

Анастасія Багаліка: Яка ситуація з пораненими в Авдіївці зараз? Є офіційна статистика, але часто можна зустріти інформацію про певну невідповідність у цифрах, очевидно, там є добровольці, які не потрапляють у статистику. Що ви знаєте, контактуючи з медиками?

Ірина Гук: Неофіційна статистика ніким не ведеться. Інколи вона з різних причин може перевищувати офіційні зведення, але, наприклад, з Авдіївкою зараз дуже поганий телефонний зв’язок. Ми переписуємось з медиками смс-ками.  

Звичайно, добровольці теж є, але зараз переважно, близько 95% людей на фронті наразі знаходяться на службі в складі Збройних сил України, тому вони найчастіше теж проходять по офіційній статистиці, яку ми знаємо, немає аж настільки різних даних.

Анастасія Багаліка: Де в Києві можна знайти офіс «Народного тилу»?

Ірина Гук: «Народний тил» знаходиться на вулиці Іона Павла ІІ, 4/6, але, на жаль, чомусь вона на всіх картах досі шукається як Патріса Лумумби.

Тетяна Курманова: 2-3 роки тому, коли починались трагічні події в Україні, всі ми розуміли, що воєнна медицина як така зовсім не існувала в Україні, вона дуже швидко пройшла етап становлення. Як ви оцінюєте нинішній стан воєнної медицини в Україні?

Ірина Гук: До остаточної «перемоги», звісно, ще дуже далеко, але дуже багато «зрад» вже також позаду. Звичайно, у мене ще залишається дуже багато питань до профільного відомства. Наприклад, чому особовий склад досі не вчиться масово на полігонах користуватися елементарними засобами надання собі першої допомоги, чому наші аптечки, які є в Збройних силах, нагадують аптечку давніх часів.

Анастасія Багаліка: Хоча вже є аптечка, затверджена і Міністерством оборони, і Міністерством охорони здоров’я, яку розробили за стандартами НАТО.

Ірина Гук: На жаль, реальність трошки інша. В цих аптечках немає нормальних турнікетів, кровоспинних засобів, декомпресійних голок, назофарингальних трубок, і бійці навіть не знають, що з ними робити. Це все переважно, на жаль, тримається на плечах волонтерів: є команди інструкторів, які приїжджають на полігони, і за кошти волонтерів тренують людей. Спецпризначенці або розвідка самі нам пишуть, щоб ми організували їм такі тренінги і доукомплектували аптечки. Так само не вистачає медиків і санінструкторів по військових підрозділах.     

Поділитися

Може бути цікаво

Американці намагаються розмити очікування: політолог про заяви Трампа та Келлога

Американці намагаються розмити очікування: політолог про заяви Трампа та Келлога

Чому США ввели санкції проти нафтових компаній РФ лише зараз

Чому США ввели санкції проти нафтових компаній РФ лише зараз

Не треба покладати надій на МКС — експерт про Нетаньягу і Путіна

Не треба покладати надій на МКС — експерт про Нетаньягу і Путіна

Зустріч Трампа з Путіним є легітимізацією останнього — експерт

Зустріч Трампа з Путіним є легітимізацією останнього — експерт