Заборона кольорових олівців та солі, душ раз на тиждень: як обмежують права в’язнів в Україні?
Говоримо про монографію «Обмеження прав в’язнів: правова природа та обґрунтування» з її автором Вадимом Човганом
У студії Громадського радіо радник Консультативної місії Європейського Союзу із правової реформи, юрист у сфері кримінально-виконавчого права Вадим Човган. Говоримо про права в’язнів в Україні
«Коли я був студентом п’ятого курсу університету, то готувався стати співробітником пенітенціарної системи. Тоді я дуже уважно знайомився з нормативно-правовими актами, вивчав кримінально-виконавче право, і побачив у правилах внутрішнього розпорядку дуже незвичні для мене речі – незрозумілі заборони і обмеження, які мене дуже сильно здивували. З тих пір я почав цікавитись цією темою більш глибоко. Тоді я натрапив на такі заборони, як заборона кольорових олівців та фарб. Під час робочого дня, не під час сну, не в той час, який відведений внутрішнім розпорядком для сну, – не можна сидіти, тому що це може каратися, зокрема дисциплінарними стягненнями. Ось ця проблема – доволі маленька, ніби, здається: олівці, кольорові фарби – це ж дрібниця. А насправді це відображає і суть цих правил внутрішнього розпорядку, і Кримінально-виконавчого кодексу, які великою мірою були написані за часів радянського союзу.
Я наведу приклади норм, найбільш очевидно дивних, м’яко кажучи. Це тільки верхівка айсберга. От, наприклад, засудженим сьогодні дозволяється митися один раз на тиждень. Передбачається стрижка наголо, забороняється мати коротку бороду, вуса. Заборонено мати фотографії, малюнки, записи, і навіть окремі юридичні документи. Заборона мати холодильник у слідчих ізоляторах, що тягне за собою заборону мати будь-які продукти харчування, що швидко псуються. Існує жорстке обмеження продуктів харчування, які можна передавати, і, відповідно, зберігати. Наприклад, заборонено передавати курячі яйця, молочні продукти, м’ясні продукти, фрукти, продукти, що потребують додаткового приготування – макарони, крупи. Навіть сіль, перець забороняють в деяких установах, тому що мотивують це тим, що можуть кинути в очі співробітнику.
Заборона мати вазони, рослини. Звертання персоналом до засуджених за допомогою слова: засуджений, і прізвище, тобто ніякого живого спілкування. І навпаки, засуджені мають звертатися до керівництва: громадянин, начальник, або посада.
Це дрібні речі, щоб показати, скільки у нас нераціональних обмежень. Але є набагато серйозніші речі. Це стосується, зокрема, права на приватність. Можливість відеоспостереження – навіть в туалеті. У нас немає ніякого обмеження на обмеження приватності. У нас існує тотальне перечитування листів, тоді як у західних країнах, і Європейський суд нам про це сказав, не можна систематично контролювати кореспонденцію, тільки тоді, коли є індивідуальні ризики у конкретної особи. Тільки тоді можна вирішити, що його кореспонденцію можна контролювати. У нас в Кримінально-виконавчому кодексі це називається «перегляд», але є затверджена наказом інструкція, де вказано, що при використанні нецензурної лексики – ці листи не відправляються. Це означає, що для того, щоб це побачити, треба його прочитати”, – розповів Вадим Човган.
З монографією «Обмеження прав в’язнів: правова природа та обґрунтування» можна ознайомитись за посиланням.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.