Громадське радіо
У студії – керівниця проекту Анастасія Розлуцька.
Сергій Стуканов: Який є попит на українську мову у регіонах Донбасу?
Анастасія Розлуцька: На сьогодні безкоштовні курси української мови працюють у містах Щастя, Дружківка, Костянтинівка, Краматорськ і Маріуполь. І там створилося таке комфортне середовище, де люди займаються з 2014-го року. Найбільше груп працює в місті Краматорську. Там мотивація до вивчення української мови відбувається через спільну працю: там є клуб «Файно», де люди вишивають, роблять українську вишивку і під час цього процесу в них відбуваються курси української мови.
Ми працюємо з особливою цільовою аудиторією, це російськомовні українці, які знають українську, які її розуміють, але не послуговуються нею, бо не мають того комфортного середовища. Тому наше завдання створити це комфортне середовище з метою подолання мовного бар’єра.
Сергій Стуканов: Яка мотивація у тих людей, які приходять на курси?
Анастасія Розлуцька: Мотивація у різних регіонах різна, тобто мотивація переселенців, які приходять на курси у Львові в тому, що вони живуть в україномовному регіоні, їм потрібно влаштуватися на роботу і їм потрібно перейти на українську.
На сході переважає мотивація в тому, щоб їх ніхто більше не «пришел защищать». Це питання патріотизму, вони хочуть долучитися до великої україномовної групи та зберегти свою ідентичність.
На сході переважає мотивація вивчення мови в тому, щоб їх ніхто більше не «пришел защищать»
Сергій Стуканов: Ви часто буваєте на сході України. Як там сприймаються носії української мови? Вони сприймаються як інтелігенція, чи українська мова досі там сприймається як ознака належності до сільської місцевості?
Анастасія Розлуцька: Я такого ставлення не відчувала навіть спочатку, коли ми проводили курси у Донецьку та Луганську. Це було зовсім інше сприйняття, це були люди, які хотіли спілкуватися, хотіли дізнатися щось більше про українську літературу.
Коли ми поїхали на звільнені території – у Слов’янськ, на нас дивилися здивовано. Я не скажу, що сприймали як сільську мову, але було подивування. Проте вже зараз на Донбасі зовсім інше сприйняття української мови. Люди дуже швидко зі мною переходять у спілкуванні на українську мову, особливо, учні дуже швидко адаптуються. Зі старшими людьми не так вправно, але вони намагаються. І ці зміни відчуваються – і в самій комунікації, і в тому, про що говорять люди. Якщо у 2014-му році було багато страху, то зараз цього страху вже немає, і люди більш відкриті та доброзичливі до тих, хто приїхав зі столиці і щось намагається їм розказати.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.