Журналістика чи пропаганда? Як відокремити факти

У студії Максим Ратушний, медіаюрист Комісії з журналістської етики, та Світлана Остапа, заступниця шеф-редактора «Детектор медіа», членкиня Комісії з журналістської етики.

Вікторія Єрмолаєва: Сайт «Крым информ», який є проокупаційним», 21 червня 2017 року опублікував матеріал «Несвободные реалии. Сколько стоить Родину продать». У цьому матеріалі вони дискредитували «Радіо Свобода». Зокрема, звинувачували його в тому, що це нечесне ЗМІ, публікує неправдиві відомості і взагалі працює на Америку.

Консультативна комісія з протидії пропаганди у ЗМІ, створена Мережею органів медійного самоврядування, вважає, що ця публікація є пропагандистським, а не журналістським продуктом.

Ми знаємо, що ведеться дуже багато пропаганди, але чому саме ця публікація вас зацікавила і саме її ви взяли, щоб зробити такий аналіз і висновки щодо неї?

Світлана Остапа: В принципі Комісія з журналістської етики працює по такій схемі: до нас надходять скарги, різні листи, а ми вивчаємо їх і дивимось, чи беремо до розгляду: є там якісь ознаки порушення кодексу журналістської етики чи нема. Крім того, ми можемо самі робити заяви, якщо виникає якась одна проблема, а тоді через певний час така ж проблема виникає знову. Тоді ми бачимо, що це тенденція і робимо з цього приводу якісь заяви.

Ця публікація, про яку ви згадали, нас зацікавила в тому плані, що ми вирішили спробувати подати першу скаргу на міждержавну Мережу органів саморегулювання пострадянських шести країн, і це в принципі було вперше. В кожній європейській країні існує комісія з саморегуляції журналістської етики, вони називаються по-різному, але в принципі майже в кожній країні є, в деяких навіть по дві. В нашу мережу входить Україна, Молдова Росія, Вірменія, Грузія та Азербайджан. 

Вона створена буквально нещодавно, вирішили, що саме ця Консультативна  комісія, створена Мережею, буде розглядати скарги однієї держави на іншу, бо виникають ситуації, коли, наприклад, в ЗМІ Росії були публікації, які не задовольняли Молдову, або в Азербайджані були публікації, які не задовольняли Вірменію. І комісії тих країн не зали, куди звернутися. В основному кожна країна розглядала скарги на свої ж ЗМІ.

І ось була створена така Консультативна комісія, напрацьовані положення про її роботу, і кожна країна вирішила спробувати подати туди скаргу. Україна подала скаргу на «Крым информ». Загалом Крим, звичайно, наш. Але «Крым информ» взагалі не наш і працює в основному на окупаційну російську владу. 

Ця публікація була 21 червня, потім її розглянула Комісія з журналістської етики і надіслала на Консультативну комісію. Комісія не ухвалює рішення, а виносить свої вердикти у формі думки. Була винесена думка, що дана публікація не є журналістським продуктом — це зовсім не журналістика, а чистої води пропаганда. 

Вікторія Єрмолаєва: Як проводиться цей аналіз? Досліджуються окремі фрази?

Світлана Остапа: Досліджується кожен меседж, який є в цій публікації. Якщо там нема балансу, другої точки зору, якщо порушені всі стандарти, якщо йде якесь порівняння і завжди хтось один кращий, а другий гірший (і тому, хто, на їхню думку, гірший не надається слово у відповідь), повторюються одні й ті самі слова на користь Росії або російської влади, — звичайно, вважається, що це пропаганда.

Вікторія Єрмолаєва: На «Крым информ» також опублікований документ, який, нібито, говорить про те, що «Радіо Свобода» працює по замовленню Америки і має відстоювати тільки інтереси Америки. Це фейковий документ?

Світлана Остапа: Якщо це їхній документ, очевидно, він їхній. Я не думаю, що він фейковий, якщо це викладає «Крим Реалії». Всім відомі джерела фінансування «Радіо Свобода». І також всьому прогресивному людству відомо, що «Радіо Свобода» працює за журналістськими стандартами і завжди їх дотримується. Говорити, що вони працюють на американців — я би так не сказала. «Радіо Свобода» в кожній країні працює на аудиторію і громадян тієї країни, де вони працюють, дотримуючись всіх журналістських стандартів.

Максим Ратушний: Основна думка, яка була виписана цією Комісією, стосується не доказу фейковості новин, а того, що така публікація, порушуючи низку стандартів журналістики, викликала певні небезпеки для журналістів. По-перше, йшла очевидна пропаганда і подання тільки однобокої думки з залученням анонімних експертів та свідків тільки з однієї сторони конфлікту. По-друге, в думці викладено, що ця публікація створює певну потенційну небезпеку для діяльності журналістів щодо яких здійснювалось умовне «розслідування».

Вікторія Єрмолаєва: І в розслідуваннях українських ЗМІ ми бачимо анонімні джерела інформації. Як тут зрозуміти, чи це правда, як потім в суді використовують такі анонімні джерела інформації?

Максим Ратушний: В даному випадку, якщо порівнювати використання анонімних джерел, виникає питання дотримання балансу думок. Якщо перечитати ту статтю, яка була викладена на «Крым информ», буквально все їхнє «розслідування» базувалося на показаннях анонімного свідка, експерта чи ким би він не був. Жодним чином не було подано альтеративної думки. В чому була проблема, наприклад, так само анонімно подати думку іншої людини з опозиційною позицією або подати відкрито опозиційну думку до думки цього невідомого експерта?

Світлана Остапа: Росія і її кримські ЗМІ є «королем» маніпуляції в ЗМІ і створення фейкової паралельної реальності. Наші роблять це теж: затемнюють обличчя, змінюють голос, але вони роблять це з метою безпеки людей, які дають їм цю інформацію, проживаючи на території Криму, бо вони знають, що їх можуть заарештувати та кинути до в’язниці.

Що загрожувало б цьому анонімному джерелу в «Крым информ», якби він відкрив обличчя? Добре, він не захотів відкривати. Але я впевнена, що дійсно є інші, які можуть це сказати відкрито — це ж проросійське ЗМІ.

Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.