facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

«А що робити, жити хочеться» — священники в АТО вимушені брати зброю в руки

З одного боку, священик — це щось святе, але в той же час іде війна. Інтерв’ю зі священиком 58-ї бригади Стефаном Гринівом з Авдіївки записала журналістка «Громадського радіо» Ірина Сампан

«А що робити, жити хочеться» — священники в АТО вимушені брати зброю в руки
1x
Прослухати
--:--
--:--

Запис розмови ведеться в розбомбленій багатоповерхівці, де була обладнана капличка, куди сповідатись до священника Стефана Гриніва приходять як бійці, так і місцеві жителі.

Стефан Гринів: Тут все так розставлено, щоб можна було провести не тільки молитву чи обряд посвячення зброї або бійців, але й повноцінну літургію.

Ірина Сампан: З чим до вас приходять бійці?

Стефан Гринів: З різними проблемами — побутовими, соціальними, інтимними, як і звичайні люди.

Ірина Сампан: Кажуть на війні нема атеїстів — це правда?

Стефан Гринів: Я таких зустрічав. І питав тоді «що ти тоді тут робиш, якщо ти атеїст».

Ірина Сампан: Коли до вас найбільше військових приходить — перед боєм, після якогось інтенсивного протистояння, чи просто у вільний час?

Стефан Гринів: У вільний час. Але його у них дуже мало, вони з наряду в наряд забігають «ой батюшка, помоліться за мене, або дайте хрестик, або хоч водички».

Ірина Сампан: Чи може бути капелан зі зброєю в руках?

Стефан Гринів: Трапляється. Війна є війна. Один священник із Дебальцево розказував «от нас лишилось п’ять чоловік, а жити хочеться». Візьміть козацьке військо — там теж були священники.

Ірина Сампан: Як ви ставитесь до хресного ходу Московського патріархату?

Стефан Гринів: Негативно, тому що її проводить церква, яка благословляє війну з моїм народом. Нехай вони спочатку визначаться з ким вони, а тоді проводять хресний хід.

Ірина Сампан: Але в цьому ході беруть участь українці?

Стефан Гринів: Її проводять люди, які мають українські паспорти, але чи є вони українцями?

Ірина Сампан: Чи приходять до вас цивільні?

Стефан Гринів: Приходять кожен день — «дайте покушать». Я із задоволенням приймаю дітей, годую їх прямо на місці. Бо дітей спеціально присилають, а батьки чекають за рогом.

Тож я переконався, що дітей треба годувати, а не давати їм їжу на руки. Проблема не в банці тушонки, а в тому, що дитина віддасть її матері, а та проп’є. Я бачив дітей, які туалетний папір їли від голоду.

Ірина Сампан: Всі зараз обговорюють статті до закону, які дозволять не судити військових за кримінальним кодексом мирного життя і знизять відповідальність за мародерство і насильство?

Стефан Гринів: Мародерство і насильство не повинно пересікатися з армією. Воно перекреслює весь імідж армії. Його ніщо не оправдує.

Ірина Сампан: Військові живуть в чужих квартирах, користуються речами, ліжками?

Стефан Гринів: Ми от зараз з вами теж в чужій квартирі. Але ж ми прийшли сюди не для того, щоб потім цю квартиру приватизувати і сказати, що то моє. Потрібно десь спати. Інша справа, коли людина займається мародерством — тут бере і відправляє до дому.

Ірина Сампан, “Громадське радіо”, Авдіївка

За підтримки

Громадське нетворк
Поділитися

Може бути цікаво

«Треба наважитись на зміни»: Вікторія Савчишина про переїзд до Києва зі Словʼянська

«Треба наважитись на зміни»: Вікторія Савчишина про переїзд до Києва зі Словʼянська

«Коли вдається досягнути правди»: інтерв'ю з режисером фільму «Бо козацького роду»

«Коли вдається досягнути правди»: інтерв'ю з режисером фільму «Бо козацького роду»

«Створенням віршу, який став Гімном України, Чубинський руйнував російський міф, що «української мови немає»

«Створенням віршу, який став Гімном України, Чубинський руйнував російський міф, що «української мови немає»

Між правами людини і держбезпекою: на чому ґрунтується робота з ТОТ

Між правами людини і держбезпекою: на чому ґрунтується робота з ТОТ