«Громадське радіо»
46-річний Олександр з Вербівки, що на Харківщині уже рік на передовій. За цей час він жодного разу не був вдома та більше — місцева влада відмовила йому у наданні законної земельної ділянки.
«У землі відмовили, навіть не хочу до них звертатися. Землю вдома не дали, відписалися, що нема. Нас з села 2 чоловіка в АТО — я і мій кум. Але потім вияснилося, що ці землі здають в аренду фермерському господарству. Від місцевої влади допомоги ніякої нема. Я дивлюся, що в інших хлопців навіть голови сільрад дзвонять, підтримують, бувало приїздили самі, то наш голова навіть не знає, де ми служимо. Як відповів мій голова сільради: «Що він там робить, я його не посилав», — сказав Олександр.
За його словами, з самого початку він був противником силового сценарію розв’язання конфлікту на сході країни, але невдовзі змінив свою думку.
«Довго я над цим міркував — були на це різні причини. Чесно зізнаюсь, до цього я був противником цього всього. Потім себе переконав, що це потрібно нашій країні, нашим людям, бо завтра це все може бути у нас. У мене там залишилася дружина, діти, внуки. Я не хотів, щоб це було там, я вирішив піти наперекір всьому і виконати свій обов’язок перед Батьківщиною», — розповів боєць.
Бригада дислокується неподалік Широкиного, яке щодня обстрілюється ворогом та проживає у приватному будинку, господар якого виїхав.
«До цього жили ми у церкві. Але, як на нас, там гріх жити, тому що палимо, сваримося — це набожно. І ми з’їхали у цей будинок», — сказав Олександр.
За словами бійця, найбільша проблема армії — алкоголізм, з яким у 56-ій бригаді вміють боротися.
«П’ють — займаються трудотерапією. Зброю у них забирають і вони копають траншеї, окопи, виконують все по господарству», — розповів він.
Олександр готовий стояти до кінця, але наголошує на необхідності реформування армії.
«Треба буде піти ще — піду, але тільки в нову, оновлену армію, не те що зараз. Коли наші військкомати перестануть робити галочки, що вони набрали людей. А набрали кого попало, тих, з ким доводиться тут боротися, а не витрачати свої нерви на те, що потрібно. Армія буде тоді, коли дійсно буде відбір, достойна зарплата», — заявив він.
Боєць зізнається, що довелося дечому вчитися і в молодого покоління.
«Важко звикати не було, бо я пройшов службу в армії ще в Радянському Союзі і мені було не складно переналаштуватися. Тут інші обставини — стріляють, підривають, тоді цього не було, але я і до цього звик. У нас у підрозділі більша частина хлопців, які зовсім не служили в армії. Це мої сини — їм 20-25 років. Підтримуємо їх, допомагаємо. Стараюся бути для них справжнім батьком і своїм прикладом показувати їм, що якщо я зможу, значить і вони зможуть», — розповідає Олександр.
Також Олександр з позивним «Батя» дякує своїм землякам-волонтерам, які час від часу навідуються та допомагають чим можуть.
«Хочу наголосити і завдячити підтримці наших волонтерів Балаклійщини. Велика їм подяка. Завдяки вашій підтримці ми переможемо!» — сказав Олександр.
Катерина Кадер з Широкиного для «Громадського радіо».