Перше завдання військових — знайти контакт з місцевими, — боєць

«Лютий», командир 4 роти «Січ» полка «Київ», який знаходиться під постійними обстрілами ворога, розповідає про особливості життя на передовій.

«Наша позиція «втикається» в передову. Звичайно, найгарячіша точка ліворуч від нас – це промзона Авдіївки. Там постійні обстріли, там хлопці набагато більше отримують «привітів». У нас більш-менш спокійно. Вночі у нас почнаються обстріли».

«Лютий» впевнений: військові повинні налагоджувати контакти з місцевим населенням, адже особистий контакт – найкраща контрпропаганда.

«Єдина перевага нашої роти – бойовий досвід, ми на передовій з весни 2015 року. Багато з наших бійців пройшли Піски, Мар’янку, Авдіївку. Певну участь у становленні української влади у Слов’янську ми брали. У тому числі і на культурно-масових та професійно-інтелектуальних заходах ми відновлювали українську владу. Саме коли там уже завершилася активна контрдиверсійна робота і вогневий контакт уже не мав місця, то ми, люди, які були активні, ініціативні, налагоджували культурні з’язки між Слов’янськом і тими регіонами, звідки прийшли». 

За словами бійця, після майже трьох років військових дій більшість місцевого населення сприймають військових української армії не як союзників, а як ворогів.

«Війна – це активна фаза боротьби, коли один в одного стріляють і намагаються знищити. Коли приходить влада, то варто все змінювати. Потрібно доносити населенню, що ми не їмо «младєнцов». І в це багато людей вірило. Коли заходиш у звільнені міста, як Слов’янськ, Мар’їнка чи навіть зараз ми по Авдіївці ходимо, то помічаємо, що досі люди піддані російській пропаганді. Вже просто немає сил пояснювати і деколи приходиш і представляєшся, як «каралєльний батальйон»

«Лютий» впевнений: тільки просвітницька діяльність військових допоможе подолати російську пропаганду. У роті «Січ» навіть підготували власний курс патріотичного виховання.

«Ми завжди намагаємося знайти контакт з місцевим населенням у будь-якому випадку і багатьма шляхами. Це у першу чергу школи, бібліотеки. У нашого бійця є навіть цілий курс патріотичного виховання. Ми уже намагаємося з’язатися зі школами і хочемо, щоб один з наших ідейних бійців такий урок проводив»

Також «Лютий» звертає увагу на те, рота готова ділитися досвідом нагалодження контакту з місцевим населення, от тільки більшості військовим це не цікаво.

«З військовими дуже важко. Більшість військових – мобілізовані. Ми маємо корінь добровольчого ботальону. Майже вся моя рота – добровольці, які прийшли у 2014 році. Багато хто платить за те, що не бачить свою сім’ю, отже він ідейний. А більшість військових мобілізували, їх змусили. Тому мобілізованим важче налагоджувати контакт з місцевим населенням». 

Командир 4 роти «Січ» полка «Київ» тим, кому набридла буденність життя радить приїздити на передову.

«Ви подивіться, який був волонтерських рух у 2014 році. Відповідно поступово всі рухи згасають, люди втомилися. А є такі волонтери, які приїздять і кажуть, що втомилися бути вдома на ліжку. Кожен має платит ціну. У мене є дружина, діти і я плачу свою ціну, що не бачу, як росте моя дитина. Всі, хто знаходяться на мирних територіях, бачать буденні речі: спокійний сон, робота, дитина, яка набридає. Будь ласка, ласкаво прошу на «передок», побудьте 2 місяці і ви побачите, наскільки це щаслива мить, коли ти бачиш постійно свою родину».

Катерина Кадер для «Громадського радіо», Авдіївка