facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Шість з половиною хвилин без війни: «Равлик» Боцман в інтерв’ю «Громадському радіо»

Олександр розповідає про відчуття після виходу з СІЗО в Маріуполі, де опинився за звинуваченням у незаконному володінні зброєю, пограбуванні та нападі на ферму агрохолдингу в селі Євгеніївка

1x
Прослухати
--:--
--:--

Равлик поза війною:Член партизанського загону “Равлики” 20-річний Олександр Крюков (позивний “Боцман”) в інтерв’ю Громадському Радіо розповідає про почуття й відчуття після виходу з СІЗО в Маріуполі, де опинився за звинуваченням у незаконному володінні зброєю, пограбуванні та нападі на ферму агрохолдингу в селі Євгеніївка. Кореспондент “Громадського радіо” Андрій Куликов почав розмову із застереження, що не запитуватиме про війну. Без згадки про війну вдалося поговорити приблизно шість з половиною хвилин. Першим запитанням було: що робить Боцман у Маріуполі цими днями?

Розмова записана у квартирі в Маріуполі, де Олександр зараз мешкає разом з Богданом Чабаном (позивний “Азот”), іншим “Равликом”, заарештованим 8 травня і також випущеним на поруки групи народних депутатів України у червні.

“Ходимо, прогулюємося до моря, ознайомлюємося з містом. Море дуже брудне, місто гарне, але його треба ще трохи “підмарафетити”, навести ладу: відродити будинки, тут багато є пам’яток, але закинутих, багато дуже гарних місць, але про них дуже мало хто знає, вони або кущами заросли, або вже валяться.

— А яке улюблене місце?

— Будинок, в якому зараз живу. Його ніхто не бачить. Усамітненість – це добре.

— Ви самі з Донецька?

— Так.

— А звідки акцент?

— Який? Тернопільський? Бо багато знайомих в Тернополі. Я місяць там прожив.

— А чим відрізняється Тернопіль від Маріуполя, від Донецька?

— Тим, що там люди привітніші, там дуже охайне місто, вони за ним слідкують, за пам’ятками історії.

Я тут книжку почав читати про Степана Бандеру.

— І що вас вразило?

— Та нічого не вразило. Я чув, що він був дуже жорстоким і вбивцею, Іудою. Але я його не бачив, не спілкувався і не дізнаюсь, бо він вже давно помер.

— А з тими, хто притримується бандерівських поглядів доводиться спілкуватися зараз? Поглядів інтегрального націоналізму?

— О, на Західній Україні є такі. Вони всіх би росіян повбивали, всіх “москаляк”. Мабуть, в певних селах і лишилась така культура. В будинках нема ні світла, ні розеток, є тільки телефони, вони заряджають в магазинах. В сім’ї по 15 дітей, в них город, робота.

— Ви зустрічали серед військових справжніх фанатів своєї справи?

— Я про таке не знаю. Бо всі захищають Україну. Ну може бути фанат зброї, фанат бронетехніки, обмундирування. Але немає такого, щоб солдат стріляв з гранатомета, і в цьому він класний, бо він стріляє, бо йому подобається.

— Якби він сказав, що пішов і перестріляв з автомата десять сепаратистів, прийшов, сів і від того отримував задоволення, то, може, його і можна назвати фанатом.

— Яка найбільша брехня і найбільша правда з того, що пишуть про вас, про Боцмана і про Равликів?

— Я не знаю, тому що я не читав, мені не цікаво, кожен крутить на свій лад. Один пише, що ми такі хороші, другий – що ми погані, третій – що сепаратисти, четвертий – що люди Рената Ахметова. Це пишуть звичайні люди, знайомі, які дзвонять і розказують, що там про нас написали. І кожен пише по-своєму. Бо я по сайтах не ходжу. І ніхто не знає, як воно насправді було, хто чим займався. Але всі пишуть, “якщо їх посадили, то, значить, вони бандити, що вони цілий рік нічого не робили, що вони бандити і нічого не роблять”. Так думають багато, але то їх власна думка.

— Але є люди, які думають інакше, що це герої, що вони стали жертвами спецоперацій людей, які хочуть заробити на війні.

— Є, але таких людей мало. Мені дзвонять і більше розказують про погане, ніж про добре.

— А ви вважаєте себе добрим чи поганим?

— Дивлячись, з якого боку подивитися. Можна воювати і для когось бути добрим, а для когось поганим.

— Як можна воювати і бути добрим?

— Можна. Навіть у священника питають, чи вважається це гріхом, що ми на війні вчиваємо людей. Хтось каже, що вважається, хтось – що захищаємо країну і себе.

— Ви практикуючий вірянин?

— Так.

— А ви якої конфесії?

— Православний.

— Звідки у вас усвідомлення українця?

— Бо я народився і жив, і заробляв в Україні.

— А де?

— В Донецьку. Там люди просто зневірились, що з тієї сторони, що з нашої. Хто їм винен. Що Росія творить з ними, що Україні вони якось непотрібні. Людина, наприклад, якщо немає пропуску, вона звідти не може виїхати. Але з нашою системою пропуску, поки вона його зробить, її або вб’ють, або ще щось. І вони думали, що з Росією їм буде добре. Але ж там нема ні роботи, нічого, ціни вищі за наші в два-три рази. Але в них говорять, що в Україні ще гірше.

— Яка подія за останній час найбільше запам’яталась?

— Я познайомився з багатьма хорошими людьми і патріотами. А з поганого, це те, що ми програємо війну. Влада не налаштована на те, щоб виграти її. Коли по тобі стріляють, а ти чекаєш наказу, коли відстрілюватись, можна й недочекатись. Владі зараз важливіші гроші. Нас співробітники міліції запитували, як на війні, і чому ми її не можемо виграти. Я їм сказав свою думку, а вони мені відповіли, що “якщо таке буде, то нам не будуть платити грошей і ще й воювати відправлять. А воно нам не треба. Зараз Україна набрала кредитів, і якусь частку цих грошей віддають на МВС. Їм зарплату підвищили, машини нові дали, вони сидять і не їздять нікуди.

— Що ви більше любите, кіно чи театр?

— Кіно, тому що воно як життя, ніколи не знаєш, на чому воно закінчиться або коли.

— А як би ви хотіли, щоб закінчилося Ваше життя?

— Аби був мир, а я сидів з дружиною в старості, а діти були дорослими. Десь в будинку біля лісу”.

Андрій Куликов з Маріуполя програма “Люди Донбасу” для Громадського радіо.

Слухайте. Думайте.

За підтримки

Громадське нетворк
Поділитися

Може бути цікаво

Як український жіночий рух вже 140 років творить історію України

Як український жіночий рух вже 140 років творить історію України

«Може розтягнутися на десятиріччя»: як українцям компенсувати завдані війною збитки

«Може розтягнутися на десятиріччя»: як українцям компенсувати завдані війною збитки

«Виносили все, що могли»: як росіяни грабують українські музеї на ТОТ

«Виносили все, що могли»: як росіяни грабують українські музеї на ТОТ

«Суспільство повинно бачити, що ЛГБТК+ спільнота також воює»: історії двох військових

«Суспільство повинно бачити, що ЛГБТК+ спільнота також воює»: історії двох військових