Фото: hromadskeradio.org
На передових позиціях ЗСУ поблизу Донецького аеропорту є укріпрайон, який називають «Мурашник», він розташований на териконі. Точніше, це весь терикон, зритий ходами і облаштований бліндажами. Він тривалий час перебував під обстрілами, але утримування цієї висоти над Донецьким аеропортом важливе для військових. З цієї позиції наші військові прикривали бойові операції «кіборгів» — захисників аеропорту.
«Мурашник» постійно перебував під обстрілами противника, але через те, що особовий склад знаходився всередині ходів, розташованих у териконі, це ускладнювало завдання з узяття висоти і району аеропорту в цілому.
Боєць з позивним «Ведмідь» поділився з журналістом «Громадського радіо» спогадами про найскладніші моменти війни на цих позиціях:
– Спочатку це була одна з найгарячіших позицій, тут постійно були бої. З «Градів», з САУ, з танків постійно обстрілювали, стрілецькі бої кожен день. На даний момент тихо доволі. Зі стрілецької зброї трохи пострілюють тільки.
– А стратегічне значення цієї висоти яке?
– Якщо не тримати цю висоту, то практично до Водяного все займуть сєпари. З цієї висоти хоч якось можна відстрілюватись і доволі далеко видно.
– Ви яку частину контролюєте? Тут же Донецький аеропорт близько.
– Від Близнюків, які видно також з Пісків до аеропорта. По суті всі ці їхні позиції видно. Тут спочатку взагалі було «весело», тут голову вище терикона не можна було підняти. Одразу ж починався «двіж», одразу ж починали добре так «накладать».
– Які завдання тут будете виконувати: будете тримати висоту, моніторити місцевість?
– Поки що так, а там буде видно.
– От у вас тут рація у бліндажі, противник, напевно, чує про що ви тут говорите…
– Звичайно, що слухають, тому по рації ніхто важливого нічого не каже, а все те, що кажеться – шифрується, багато дезінформації пускається. Одного разу таку радіогру влаштували, що вони між нами і терміналами стільки мін вклали – просто поле, бо думали, що там наші повзають. Ну, доволі красиво виглядало.
– Тобто можна використовувати таку дезінформацію?
– Так, ну і плюс це весело.
– У вас тут особливий гумор?
– Так.
Про свою службу у «мурашнику» також розповів і боєць з позивним «Актор»:
– Було страшно перший час. На даний момент це вже звичайна ситуація і повсякденне життя для нас.
– Звикаєш?
– Так, звикаю, потім без цього вже сумно: важко заснути без пострілів, без вибухів, без викиду адреналіну у бойових умовах. А так, вдень більш-менш спокійно, вночі — обстрілюють.
Працювала САУ, працювали дуже сильно «Гради», танчики, були прямі попадання по позиціях із танка, були такі, що попадали по мирному населенню, працювати доводилось уночі — виходити групами і дивитись, чи все в порядку у мирного населення.
– Ви надаєте їм якусь допомогу?
– Звичайно, тому що ми тут знаходимось найближче. І хто допоможе мирному населенню, як не ми.
– А багато людей залишилось?
– Біля аеропорту ще є люди, а в Опитному, у Пісках практично нікого з мирного населення не залишилось.
– А от зараз «бахало» — це, по-твоєму, яка робота?
– Це щось підривають сапери, але не наші, тому що не чути пострілу, а чути сам вибух. І не чути свистіння прильоту. Скоріше займаються підривними роботами — окопи роблять.
– А от те, що у рамках мінських домовленостей вони мають відводити техніку, вони це роблять?
– Так, за мінськими домовленостями має відводитись техніка, але я чую звук важкої техніки, скоріш за все це звук важких моторів.
Дмитро Пальченко з Краматорська програма “Люди Донбасу” для “Громадського радіо“