У Миколаївці люди сподіваються на компенсацію за зруйноване житло

Місто Миколаївка, що біля Слов’янська, ось уже півтора року як звільнене від бойовиків. Втім, компенсації за зруйноване житло від держави тут досі не отримав ніхто

У Миколаївці люди сподіваються на компенсацію за зруйноване житло
https://static.hromadske.radio/2016/05/hr-donbas_l-15-11-23-nikolaevka.mp3
https://static.hromadske.radio/2016/05/hr-donbas_l-15-11-23-nikolaevka.mp3
У Миколаївці люди сподіваються на компенсацію за зруйноване житло
0:00
/
0:00

Загалом у Миколаївці повністю або частково зруйновано більше 60-ти будинків. Одним із таких стала і старенька хата Ніни Федорівни — пенсіонерки, що мешкає на околиці міста.

4 липня, вже після звільнення міста, у двір пані Ніни потрапило кілька снарядів, жінка з дочкою та онукою чудом лишися живими. Вони як раз виходили з підвалу, де ховалися від обстрілів цілий тиждень.

«В начале июля прошлого года в Николаевке были боевые действия. Настал день освобождения, проехала тяжелая техника, и в тот же день меня «разбило». Немає півкриші, немає пристройки, не має ні одного вікна, ніяких постройок у дворі, нічого немає», — досі зі сльозами згадує жінка.

Тоді, розповідає пенсіонерка, було дуже важко. Аби хоч якось «підлатати» вікна та дах, жінці довелося просити грошей в борг. В той час на вулиці йшли проливні дощі, а від власних заощаджень пані Ніни за декілька місяців окупації нічого не лишилося.

«Я живу одна, відновлювали дім «з миру по нитці». Скло б/ушне люди давали: де збивали рами, де склеювали, так з божою допомогою і зробили. А кришу — зайняла грошей і на 1200 гривень купила хоч б/ушного шиферу. В цей час як раз пішов дощ, троє суток лив, всі потолки деформувались. І так пройшов вже рік, а я зі своєю мізерною пенсією в 1200 гривень не можу собі нічого дозволити купити», — каже Ніна Федорівна.

За допомогою, за словами жінки, вона одразу ж звернулася до Миколаївської міської ради. Заповнила заяву, надала фото зруйнувань та всі документи. Її будинку комісія надала другу ступінь зруйнувань — середню.

«В миколаївський виконком зверталася, подавала фотознімки розбитого всього. Мені звіди і копійочки не дали, нічим не допомогли».

Окрім того, додає Ніна Федорівна, вчасно на допомогу не прийшла й жодна волонтерська організація. Лише у грудні, коли настали морози, жителям Миколаївки, почали видавати скло. «Скло потім давав «Червоний хрест», та це було вже взимку. Хто б же чекав до цього часу, як жити, як грітись в хаті», — розповіла Ніна Федорівна.

Протягом останнього місяця матеріальну допомогу на відновлення будинків приватного сектору отримали перші три сім’ї у Слов’янську. Рішенням міськради 400 тисяч гривень з місцевого бюджету розподілять між зруйнованими приватними будинками третьої категорії тільки у Слов’янську.

Кожна з таких сімей отримає по 13 700 гривень, тобто по 10 прожиткових мінімумів українця.

Втім, таке рішення викликало резонанс серед жителів Миколаївки. Справа в тому, що всі податки на доходи фізичних осіб (а це вже 18 мільйонів за 10 місяців поточного року) перераховуються у Слов’янськ,  а Миколаївку, так би мовити, «лишають за бортом» навіть у питанні відновлення житла.

“Наш Славянский УТСЗН обслуживает и Николаевку. Мне очень непонятны причины, по которым Николаевка не вошла в те списки (распределения)”, — обурюється новий міський голова Миколаївки Олександр Марков.

Зараз очільник міста сподівається, що покращити ситуацію зможе нове керівництво Слов’янська:

«Это позиция Славянского городского совета, но бюджет ведь они у нас отобрали. Может быть, мы сейчас с новым руководством города найдем общий язык. Если нас не услышат в Славянске — мы поедем в область, не услышат в области — поедем в Киев. Так жить нельзя, «у нас лодка дырявая, но вы хоть весла не забирайте».

У свою чергу, начальник управління праці та соціального захисту населення Андрій Евсюков запевняє, що жителі Миколаївки також знаходяться у черзі на отримання матеріальної допомоги. Проте додає, що шанси в них не дуже високі. Надто вже довга черга таких постраждалих.

«Николаевцы есть в очереди, но если они не многодетные мамы, не матери-одиночки и не инвалиды, то шансы у них не очень-то высоки… Дойдет ли до них эта помощь — вопрос риторический. Я думаю, найдут еще деньги. Деньги находятся, но очень медленно».

А кому залишається найбільше сподіватись на державну підтримку — так це пані Ніні та ще сотням таких же постраждалих пенсіонерів Донбасу. Адже, як виявилося, саме найбільша соціально незахищена група в Україні не входить до жодної пільгової категорії та не має права претендувати на допомогу поза чергою.

«Отак і живемо тепер, але будемо надіяться, може, щось зміниться, може, виділять гроші і на нашу Миколаївку. Ми вважаємось містом, а приватний сектор наш ніхто не помічає, ніхто нічим не допомагає», — говорить Ніна Федорівна.

Катерина Колмикова з Миколаївки програма “Права людини” для “Громадського радіо

Kiew_deut_o_c(1)Виготовлення цього матеріалу стало можливим завдяки допомозі Міністерства закордонних справ Німеччини. Викладена інформація не обов’язково відображає точку зору МЗС Німеччини.